Без сну і страху: як медики на фронті витягують бійців із того світу [ Редагувати ]
В горнилі війни самовіддано борються за життя кожного бійця українські медики. Робота військових лікарів і санітарів на фронті відрізняється від допомоги, яку надають їхні цивільні колеги. Часто без білих халатів і у незручних умовах на стабілізаційних пунктах. Там медичний персонал докладає зусиль, щоб стабілізувати стан поранених перед їх відправленням у шпиталь.
В одному з таких стабпунктів побувала наша знімальна група: Ігор Левенок та Богдан Савруцький. Їхній репортаж далі.
На другий стіл його…
Стабілізаційний пункт або ж "стабік" – армійці так його називають. Це перша точка, куди потрапляє поранений з поля бою. Тут бійців перев’язують, крапають і нерідко витягають з того світу.
Пацієнта звати Юрко. Осколок перебив йому ногу. Кілька спритних рук знімають одяг. Зрізають накладену пов’язку.
Для спостерігача збоку процедура триває хвилину-дві, однак для самого військового час тягнеться нескінченно довго.
Пораненому надають зараз першу допомогу і відправляють його далі до шпиталю…
Медики рану перев’язують і накладають шину. Далі у пораненого період реабілітації.
- Танцювати? Та я думаю… Юра, а ти танцювати вмієш? - Вмію, але не люблю… - Ну от не дуже, то в нього нога зростеться, то що він скаже: не вмів, а тут навчився? Але буде, куди він дінеться! Там не настільки страшний перелом…
Медики прогнозують, ніч на стабпункті буде напруженою. На вулиці зарядив рясний дощ. Погода якраз для евакуації поранених.
Богдан, санітар 100-ї ОМБр:
Це десь буде під ранок або вночі почнеться, бо така погода, і переважно дрони не літають. Вони будуть вивозити хлопців…
Та вже по сутінках на стабік починають прибувати бійці. Брудні й виснажені. Піхота, яка тримає оборону в районі Торецька, Бахмута і Часового Яру.
Ці хлопці на позиціях, в окопах, пробули 40 днів.
- А потім міномет нас почав крити. 120-й. Ну, там горіло все, все як треба, як у голлівудських фільмах. Тільки в нас по-справжньому. Так що таке. Ну, нічого страшного, як на війні… - Зараз перезмінка, дуже тяжко - понад місяць. Одну зміну я десь тиждень тому забрав. Було 45 діб. Всі там теж: двоє злягли, а двоє на лікуванні, на прокапці…
Кожного бійця лікарі ретельно оглядають. За потреби направляють на стаціонарне лікування. 40 днів на позиціях - це далеко не межа.
Олег, військовий лікар:
Ну, в мене було 120 на моїй пам’яті. Більше вже виснаженість. Уже рани позагоювалися, опіки позагоювалися, там 20 кілограмів втрати, а так…
Олег нині військовий лікар. Мобілізований. В цивільній лікарні працював дитячим хірургом.
Сюди привозять "легких" і "тяжких" "трьохсотих". Медиками ніхто не керує - це відбувається само по собі. Кожен фахівець робить свою справу. Стабік працює як ідеальний годинник.
Ігор Левенок, кореспондент:
Як і прогнозували медики: зараз погода така, яка сприяє вивозу поранених. Йде дощ, дронів у повітрі по мінімуму. Тож ми спостерігаємо, що потік поранених збільшується…
В одному із куточків стабілізаційного пункту висить меморіальна дошка. Тут світлини колег: лікарів і санітарів, які загинули під час порятунку поранених.
У Тетяни загинув брат. Він захищав Україну ще у 2018 У 2022 молода лікарка добровільно пішла до війська.
Тетяна, військовий лікар-анестезіолог:
- Ця робота ж виснажує? - Так, але коли ти бачиш результат своєї роботи, то, в принципі, вже й забуваєш про втому і тільки чекаєш наступного моменту, щоб там комусь допомогти й врятувати… Ну, щось таке…
Стабік живе і працює в режимі 24/7. Це нескінченний конвеєр, де медики ведуть свою війну за життя кожного зі своїх.
