На Донбасі в селі Опитне не лишилося жодного вцілілого будинку [ Редагувати ]

Два роки за межею виживання. Мешканці села Опитного, поблизу Донецького аеропорту і досі живуть під звуки війни. Та кажуть, найбільша біда це відсутність світла, опалення та шляху вирватися до мирних міст. Живуть на лінії вогню лише завдяки допомозі червоного хреста та військових. Із селища-примари сюжет Ірини Баглай.

Кілька розривів гранат з боку зайнятого бойовиками терміналу лунають посеред білого дня як тільки найманці помічають нашу групу із військовими. Кулеметні черги та кілька мін випускають і вдень.

"Противник продовжує систематично порушувати мінські домовленості-обстрілює з АГС і періодично працює великокаліберна артилерія", - сказав позивний "Байкал", військовослужбовець Збройних сил України

За самим скелетом терміналу бойовики скупчили важку техніку. Щоправда приховати її від очей військових уночі, коли звідти вилітають снаряди неможливо. І цієї цілили по сусідній Авдієвці.

"В основному розвідувальної групи ми спостерігаємо регулярні заміни угруповань військ противника там у них бронетехніка міномети самохідні установки. Використовуються нові види озброєння використовуються нові безпілотні апарати і досить часто", - сказав позивний "Байкал", військовослужбовець Збройних сил України

За спинами військових кілька десятків людей, яким нікуди подітися із зажатого на лінії фронту селища Опитного.

Жодного вцілілого будинку. В Опитному вже важко зрозуміти де свіжі попадання. Люди тут здебільшого старики вже третій рік за межею виживання. Небезпеку оцінюють майже професійно, на слух.

Літня кухня, це все що вдалося відбудувати Родіону та Олені власними силами. Поруч будинок, який звели, але не встигли і вселитися, від двох прямих попадань залишився сам каркас. Тепер подружжя пара опікується сусідами літніми людьми.

"Він помічник наш якби не він я не знаю щоб ми робили. Я не так грошима як людьми дорожу люди це все дитинко", - сказала Раїса Петрівна мешканка с. Опитне

Родіон показує за щастя брекети для опалювання. Більшість же топить, чим прийдеться

За рік лише двічі сюди приїздила машина із хлібом. Тож дякують військовим, що діляться. А от електрики так і немає. Хоча, кажуть місцеві питання лише у 30 стовпах, прокласти лінію можуть, але потрібна тиша. Єдиний шлях, щоб дістатися лікарні та магазину стежка до Авдіївки полем. Та й та лише пішки.

"Нам дорога потрібна. Зв'язок зі світом транспортне сполучення, світло, щоб ми могли літніх людей вивезли", - сказав Родіон мешканець с. Опитного

Більшість із тих, хто лишається на лінії вогню бачили ще другу світову дитячими очима.

"Війну бачили але такого душогуба не було це погана війна", - сказала Марія Федорівна.