У Києві створили інтерактивну парту для учнів з особливими потребами [ Редагувати ]

Інтерактивну парту для учнів з особливими потребами - придумала вчителька з Києва. Свій винахід збирається впровадити у навчальну програму і навіть виграти з ним національну премію Global Teacher Prize. За можливість потрапити на міжнародний учительський форум у Дубаї і отримати приз у 100 тисяч гривень - змагаються педагоги з усієї України. Чим дивують сучасні освітяни - розкаже Анна Демиденко.

"- Будем працювати, щоб почути у кінці, що всі діти молодці".

На стару перероблену парту пані Ірина чіпляє тканину для вибивання. А потім легко переставляє верстат для ткання.

"- Корекція рухів якраз, для дрібної моторики пальчиків, кисті рук".

Ще до своєї інтерактивної парти Ірина розробила тримач для канви, аби діти вчилися вишивати та пришивати ґудзики.

"В закладі купили нові парти, а ці старі парти треба було кудись дівати", - розповідає Ірина Брусенська, вчитель трудового навчання, номінант премії Global Teacher Prize Ukraine.

Тоді винахідлива вчителька праці підняла стільницю, вирізала середину і підлаштувала все під своїх особливих учнів. Стара парта перетворилася на інтерактивну дошку для творчості.

"Я виховую своїх дітей, щоб вони були працездатними, а будуть тоді, коли вони знайомі з багатьма видами рукоділля з іншими видами художньої творчості", - говорить Ірина Брусенська, вчитель трудового навчання, номінант премії Global Teacher Prize Ukraine.

"- А що тобі найбільше подобається на уроках робить?"

"- Аплікацію, малювання, читати, писати", - ділиться Сергій Коваль, учень Київського спеціалізованого навчально-виховного комплексу "Мрія".

У маленькому кабінеті трудового навчання Київського спеціалізованого навчально-виховного комплексу від кількості яскравих виробів розбігаються очі. Валяння, декупаж, оригамі - усе це вже вміють першачки. Старші класи - створюють справжні шедеври.

"Тут особлива школа. Тому що діти з першого класу. От ми в підготовчому були. Діти, які практично не ходили, не розмовляли, і так далі. Вони настільки змінюються з кожним роком. І зараз вони кардинально змінюються", - розповідає Тетяна Пархоменко-Шевченко, мати учня.

"Ірина дає певні знання, ази, яким чином можна використати неслухняні ручечки. Ми наш досвід можемо передати іншим закладам, як в Києві , так і в Україні", - ділиться Ірина Кабанова, директор Київського спеціалізованого навчально-виховного комплексу "Мрія".

У підсобці Ірини удосконалений прилад для трудового навчання. Його показувати на камеру поки що не хоче. Він має пройти атестацію, а потім - як мріє вчителька - з'явитися в кожному інклюзивному класі.

"Для нас важливо те, який внесок вчитель робить не лише у свій клас, а у місце де він чи вона проживає - у селище, у містечко, а можливо і для всієї країни. І це дійсно більше ніж просто якісне викладання свого предмету", - говорить Оленка Северенчук, організатор премії Global Teacher Prize Ukraine.

Поділитися своїми напрацюваннями учителька планує з колегами, які працюють у спеціалізованих закладах інших міст. Сподівається потрапити до двадцятки фіналістів "Нобелівської" премії для педагогів-новаторів і презентувати свій винахід на конференції в Одесі, що пройде у вересні.