"Без столу, але з ліжком": чому в США набуває популярності міні-житло [ Редагувати ]

Квартирне питання. У чорну п'ятницю в США дешево розпродують не тільки одяг і побутову техніку, а й право на оренду житла. Пропонують знижку, якщо укладеш контракт не дивлячись - до кінця доби. І багато хто саме цього дня й чекає. Тому що зняти квартиру в мегаполісах, таких як Нью-Йорк чи Лос-Анджелес, задоволення недешеве.

Причому на стільки, що і в одному місті, і в іншому мають попит квартири площею з купе в поїзді або того гірше - житлові будинки, де тобі належить тільки ліжко. Чи правда, що і в курені буває рай - перевірив на собі Дмитро Анопченко.

Лос-Анджелес. Друге за розміром місто Сполучених Штатів. Мегаполіс, де живуть і голлівудські зірки, і ті, хто тільки мріє зіркою стати. Туди щороку їдуть тисячі людей, а отже - житло там знайти непросто.

Кей Вілсон якраз із тих новачків, хто приїхав у місто янголів робити кар'єру. Каже: їй із квартирою ще пощастило.

"Ось моя спальня! Так-так, тут я ночую і проводжу більшу частину життя - ось у цих чотирьох стінах".

Це не хостел і не нічліжка, як може здатися. Коли дівчина переїхала сюди з рідної Пенсильванії, то могла віддавати за оренду лише те, що платила вдома. І тут - лише це помешкання виявилося їй по кишені.

"Бути новачком у мегаполісі - такому, як Лос-Анджелес, - для мене означало забути про приватність і право на усамітнення, продати більшість речей і переселитися сюди", - говорить Кей Вілсон, перукарка у пошуках кращої долі.

Полиці у два ряди, відгороджені від сусідів лише шторками. Спільна кухня, де хтось готує веганський салат, а хтось поруч смажить м'ясо. За спільною вечерею начебто і прикольно поспілкуватися з іншими. Але коли втомлюєшся від розмов, усе, що у тебе є свого - лише матрац і дрібниці, які нагадують про дім.

"Так, у мене нема часу ні на що, окрім як прийти й заснути! Тому коли я добираюся до ліжка, сплю, наче вбита. Варто доповзти до будинку - миттєво злипаються очі. Це не те життя, коли допізна дивишся "Нетфлікс"- тут немає інших забав, окрім як дивитися сни", - говорить Кей Вілсон, перукарка в пошуках кращої долі.

Кей перукарка, яка мріє стати знаменитою стилісткою і працювати в Голлівуді. І якщо вдома за ці ж гроші вона знімала простору квартиру з вітальнею і спальнею, то в Лос-Анджелесі віддає їх за... три метри.

"Оренда 750 доларів на місяць. І за це маєш місце для ночівлі, ключ від ванною, спільний простір - ну і такос можу мешканцям безкоштовно приготувати", - говорить Джеремія Адлер, власник будинку.

Про роботу в Голлівуді мріє і багато сусідів Кей. Тож на даху є студія звукозапису, користування нею входить в оренду, аби акторам було що прикласти до резюме. Щоправда, записувати майбутні хіти доводиться на телефон.

І крихітний спортзал, де ті, хто мріють про роботу в підтанцьовці, відточують рухи.

У Лос-Анджелесі попит на житло шалений… Та в центрі мегаполісу простоюють величезні нові будинки, де тобі готові здати квартиру. А в довколишніх містечках є сотні вільних садиб із басейнами.

Питання тільки в одному - в ціні. І знайти місце в таких економбудинках, як Кей, приїжджі вважають великою вдачею.

"Альтернативи дорогущому житлу майже немає! Якщо у вас невеликі доходи, то і вибору катма. Навіть при хорошій зарплаті в 60 тисяч доларів на рік, щомісяця ви маєте п'ять тисяч; мінус податки - виходить три тисячі. А пристойна квартира коштує від трьох до чотирьох тисяч доларів на місяць. Більше, ніж заробив", - говорить Дана Кафф, професорка кафедри архітектури.

Це Нью-Йорк. Місто, яке може позмагатися з Лос-Анджелесом у цінах на житло. І тут теж дві крайності. У нових будинках квартири або такі величезні за площею, ось як ця, за 50 мільйонів доларів, що в них заблукати можна. Або геть крихітні.

Над цим проектом на Мангеттені відверто сміялися - мовляв, ну хто таке купить, коли вся твоя квартира, хоч і в хорошому районі, та розміром із контейнер.

Ну ось такий вигляд це все має. Місця трішки більше, ніж у купе поїзда. Це, звісно, краще, ніж у Лос-Анджелесі. Усе-таки власний простір, власна квартира. Із мінусів - столу немає. Коли треба попрацювати - то відкриваєш відкидний і маєш - ось так - сидіти на ліжку.

Так, затісно. Так, це радше квартира для одинаків - навіть удвох тут не розвернутися.

Але восьмиповерховий будинок розкупили миттєво. Це ж Нью-Йорк! Тут кажеш друзям і колегам, що живеш на Мангеттені, та ще й у власній квартирі - до тебе й ставлення відповідне. А у гості можна й не запрошувати нікого.

"Якщо ви побачите, як люди насправді живуть, та дізнаєтеся, як багато постійно сюди переїжджають, то і самі погодитеся - місто не гумове, є своя межа. Так з'явилася ідея зменшувати квартири й будинки, щоб на тій самій території могло більше людей поселитися. І змінити стиль їхнього життя", - говорить Сара Вотсон, заступникця директора Нью-Йоркської Ради із планування житла.

Ця ідея вже запрацювала в тих штатах, де земля дорога і податки високі. Такі ось будиночки видаються ляльковими, мов декорації з кіно. І нехай сходи на другий поверх це одночасно ще й полички для одягу, нехай спальня під самим дахом. Для щасливого життя цього, напевне, замало, але й величезного маєтка іноді забагато. Особливо, якщо кредит за нього все життя виплачувати.

"Це було випробуванням, переїхати сюди, і досі випробування. Ми всі один в одного на голові. Навесні і влітку простіше, взимку проблемніше. Зате ми стали ближчими: більше спілкуємося, валяємося на одному ліжку, дивимося кіно разом... Маленький простір зближує", - говорить Бренді Джонс, господиня капсульного будиночка.

Потім з'явилася ідея дати можливість господарям маленьких будиночків ще й подорожувати не покидаючи дому. І тоді місцеві умільці поставили їх на колеса! Скотт із дружиною Мелісою у "нескінченній подорожі" ось уже третій рік. Зупиняються там, де краєвид подобається. І їдучи, коли погода змінилася або місцевість набридла. Господарі продали свій величезний дім у Флориді, і знайшли втіху в мінімалізмі. Щоправда, сусіди цього часто не розуміють.

"Проблема в стереотипах. Усі звикли, що дім не може бути меншим за 60 квадратних метрів. І люди часто бурчать: не хочемо бачити ваш будинок-недомірок по сусідству. Вони просто не розуміють, що розмір - не головне", - вважає Скотт Маккой, власник капсульного будиночка.

Усі звикли, що Америка країна великих міст, габаритних машин і нескінченних трас. Більше значить краще і престижніше, утовкмачували американцям з дитинства. І лише тепер погляди змінюються. Хтось бачить затишок у малому. Хтось не звертає уваги на комфорт. А хтось - як шукачка ліпшої долі з Пенсільванії Кей - просто готова потерпіти.

"Я собі постановила: вибрати або пожити у своє задоволення, або кар'єру зробити,- одне з двох. Чого я більше хочу? І вирішила - байдеже, що тісно, плювати, що дискомфортно іноді. Головне, що я рухаюся до мети".