Як Росія анексувала Крим: ексклюзивне інтерв'ю із генералом Назаровим [ Редагувати ]
Віктор Назаров генерал-майор ЗСУ розповів в ексклюзивному інтерв’ю спеціальному кореспонденту програми "Подробиці тижня" Ігорю Левенку про події лютого-березня 2014-го року, внаслідок яких Росія анексувала Автономну Республіку Крим.
26-го лютого 2014-го Віктор Назаров із групою офіцерів Генерального штабу прибув до Криму. Вони супроводжували начальника Генерального штабу Юрія Ільїна, який згодом перейшов на бік ворога.
Чому Україна не змогла зберегти контроль над Кримом? Чи був шанс зупинити анексію? Які сценарії розробляли наші військові, аби відбити півострів? Хто став на заваді розгортанню збройного опору в Криму?
"Збройні сили були обмежено готові, а з точки зору бойових спроможностей, оперативних спроможностей, то могли виконувати завдання по локалізації, стриманню і ліквідації збройного конфлікту в такому регіоні як Крим", - говорить Віктор Назаров.
Під час окупації Росією Кримського півострова у 2014 році, українська армія могла взяти під контроль і утримувати кримські аеродроми та інші стратегічні об'єкти. Офіцери ЗСУ та ВМС України чекали наказу на реалізацію операції зі звільнення захоплених "зеленими чоловічками" будівель Верховної Ради Криму та Ради Міністрів АРК. Втім, зрадницька позиція НГШ Ільїна завадила цим планам втілитися.
"Ну, в мене було враження, що Ільїн одразу дасть якісь директивні вказівки і ухвалить рішення, і підпише якусь там директиву на місці. Там був він - начальник Генерального штабу, я - представник ГОУ, інші офіцери. Був зв'язок, було все і ми могли це законно зробити. Але, нічого ніяких команд, ніяких директив. Лише слова "давайте не будемо провокувати, давайте ми з ними поспілкуємося".
28-го лютого 2014-го Юрій Ільїн вивіз свою родину до Севастополя і підтримав окупантів.
Відсутність належної реакції на захоплення урядових будівель Криму іще більше спонукала проросійські сили до дій. В закритому режимі, під контролем озброєних людей кримські депутати оголосили референдум щодо приєднання до Росії. На півострові відбувається переміщення військової техніки. Без номерів та знаків. Люди в зеленій формі російського зразка починають блокувати українські військові частини.
"Плани у нас були і така ситуація яка трапилася в Криму була передбачена і була доволі близькою до того, яка була спланована. Але будь-який план нічого не вартий, якщо він тактично не буде реалізований. А щоб він був реалізований, то хтось має поставити завдання, щоб війська почали діяти" - каже Віктор Назаров.
Втім, нова українська влада, тільки формувалася. Чинити силовий опір загарбникам ніхто не наважувався. Тим часом агресор починає діяти більш рішуче. Штурмує українські частини іще до проведення так званого референдуму. Одне за одним військові частини, стратегічні об’єкти, армійське майно та зброя потрапляють до рук ворога. Дорогоцінний час на організацію оборони українського Криму втрачено. Чому так сталося? І чи були варіанти протистояти агресії?
"Були призначені підрозділи високо мобільних десантних військ, які мали завантажити у літаки, ІЛ-76, АН-26, АН-30 і вертольоти армійської авіації і переправити в Крим. Все це передбачалось для того, аби ми взяли під контроль перешийки, взяли під контроль аеродроми і всі об’єкти які є критичними. Були директивні документи, які розіслали до всіх видів збройних сил по підготовці до збройного опору. Батальйонні групи по п’ятсот людей, десь три тисячі бійців мали скласти перший ешелон, а потім його планували нарощувати за рахунок додаткових сил вони теж отримали задачу. Плюс сили, які були безпосередньо в Криму, то це загалом було би до десяти тисяч. Мова не йде щоб ми повністю під контроль взяли увесь Крим. Наврядчи ми цю задачу виконали, тим більше в такий короткий термін, а якби ми її виконали хоча б частково, то ситуація напевно розгорталася б зовсім інакше" - певен генерал Назаров.
Однак і цей план скасував начальник Генштабу ЗСУ України Михайло Куцин. Літаки, які мали доставити сили швидкого реагування до Криму розвернули вже у повітрі.
"Я не знаю чому так трапилося, це вже було пізно ввечері. Нас викликали до начальника штабу, ми прибули. І він каже а чого літаки в повітрі? А в нас же директива була з собою, і карти, і все. Кажемо, що задача ж була поставлена і ми разом це все обговорювали, ви ж підписували. Він якось так засумнівався й каже: "Хіба я підписував? Це може ви помилилися! Ану, давайте їх у зворотному напрямку!".
І вже за кілька місяців війна спалахнула на Донбасі. А отже, постав актуальний урок Криму - за майбутнє Української держави потрібно боротися. А за нерішучість рано чи пізно доведеться платити. Ресурсами, територіями, людськими життями.
"Я вважаю, якби ми чинили збройний опір в Криму, то навряд чи події на Донбасі набули би такого незворотного характеру в подальшому…" - говорить Віктор Назаров.
