Роковини трагедії: у Києві вшанували пам'ять жертв вибуху у багатоповерхівці [ Редагувати ]
Іноді збіги вражають. За іронією долі саме сьогодні виповнився рівно рік від вибуху житлового будинку у столичному районі Позняки. Тоді в результаті детонації побутового газу було вщент зруйновано 16 квартир, ще 40 - пошкоджено, загинули 5 людей. Всього трагедія зачепила долі півтори сотні людей. Що змінилося в їхньому житті за рік? Як їм живеться зараз?
Мешканці зруйнованого будинку пам'ятають кожну хвилину того ранку. Анатолій писав диплом, коли почув вибух і відразу кинувся шукати батьків.
Анатолій, мешканець зруйнованого будинку:
Маму я сразу обнаружил - она была на кухне, отца я не слышал и пошел в зал, где он находился, сразу же упершись в завал, у меня сработала истерика очень сильная. Я пытался разгрести завал. Потом мы с мамой вместе пытались разгрести, но ничего не получалось, поскольку бетонные плиты.
Батько Анатолія загинув під завалами, його тіло знайшли рятувальники. Рідний дім перетворився на могилу для ще чотирьох людей. Та навіть через рік люди не перестають називати це місце власним домом і згадувати минуле.
Галина, мешканка зруйнованого будинку:
Тут життя наше пройшло - 23 роки найкращі, ми зробили ремонт, купили все необхідне, нам тільки жити і жити.
Та жити далі не дають не лише гіркі спогади, у більшості просто немає іншого помешкання.
Тетяна, мешканка зруйнованого будинку:
Живемо в гуртожитку соціальному, от як нас переселили туди - от там і проживаємо.
Видати нові квартири людям обіцяли ще минулого літа.
Всі 40 квартир, як я обіцяв, ми дамо, добудується і впродовж місяця віддамо. Владимир Александрович - это не фейк? - Это не фейк! - Это сданное в эксплуатацию жилье? - Да-да!
А у результаті житло поки отримали шестеро сімей, де хтось загинув. Серед них і Анатолій з матір'ю.
Анатолій, мешканець зруйнованого будинку
Наверное, месяц-полтора или два точно, не помню, мы ждали право собственности, мы начали рано делать ремонт, поскольку жить было негде, нам Укрзализниця дала разовую выплату, благодаря которой мы смогли арендовать квартиру на несколько месяцев. Мы сделали скромненький ремонт по быстрому, чтобы заселиться и не платить за аренду квартиру.
Інші родини і досі чекають обіцяного.
Невідомо як просувається будівництво, на якій воно стадії, коли воно завершиться.
Коли отримають нові квартири - люди не знають, а поки - вчаться жити заново. Зізнаються, у багатьох з'явилися страхи.
Тетяна, мешканка зруйнованого будинку:
Газ є - таке, трошки боязнь, менше почав звертати увагу на побутові проблеми, а більше цінуєш життя, рідних, що ми всі живі, переосмислюється. Звісно, розділилося життя "до", і… - "Після" ніяк не настане? - Да і "після" - воно все тягнеться, тягнеться, воно все складно.
У річницю трагедії біля зруйнованого будинку мешканці висадили дерева, у пам'ять про загиблих сусідів.