Українці вражають: вагітна жінка з Харкова створила благодійний фонд та активно волонтерить [ Редагувати ]

Бути корисними у такий важкий для України час! Саме це прагнення й об'єднало сотні українських волонтерів. У пошуках необхідного знаряддя вони можуть провести без сну кілька днів поспіль. А необхідну для людей гуманітарну допомогу везуть попри обстріли.

Далі - історія Марії з Харкова. Жінка - колишній фотограф, і вона на сьомому місяці вагітності. Утім із родиною твердо вирішили: з міста не тікатимуть, залишаться і допомагатимуть тим, чим можуть.

Перевірити й розсортувати заявки та зробити з десяток телефонних дзвінків - так починається кожен ранок 31-річної Марії з Харкова.

У минулому мирному житті Марія працювала фотографом. Та з перших днів війни, коли рашисти почали обстрілювати Харків, жінка зрозуміла: може і має бути корисною.

Марія Зайцева, волонтерка:

У нас как-то так закрутилось: помощь, постоянно по триста сообщений, звонков, там помочь, так такая ситуация, там вывезти, там подрывают, потом начали сносить Северную Салтовку и у меня такая команда образовалась из друзей, незнакомых людей. Начали звонить, начали из-за границы деньги переводить.

Перша допомога була для дитячої лікарні, адже там перебувало багато маленьких пацієнтів.

Марію підтримував чоловік. 8-річий син Максим також їздив із батьками на закупівлі.

Олександр Зайцев, волонтер:

В первую неделю все началось сложно. Непонятно было для людей - что надо, необходимость. Где медицину доставать, где топливо доставать? Продовольствие очень быстро заканчивалось в магазинах. Мы начали искать базы, мы начали искать по городам людей, которые нам смогли прийти на помощь.

Волонтери проривалися навіть у небезпечні райони, возили гарячі обіди та харчі людям, які не могли вийти з підвалів. Часом - робили це під обстрілами.

Волонтерам вдалося організувати доставку 800-кілограмового генератора та кисневого концентратора до пологового будинку Харкова. А медичний центр, що безкоштовно допомагає подружжям стати батьками, потребував спеціального рідкого азоту, щоб врятувати п'ять тисяч ембріонів. Азот знайшли на Дніпропетровщині й привезли до медзакладу.

Рятувальників волонтери забезпечили спеціальним взуттям. Возили й допомогу нашим бійцям на передову. Весь цей час Харківщина потерпала від ракетних атак окупантів. Олександр вирішив вивезти дружину з сином. Тепер чоловік по кілька разів на тиждень їздить до Харкова. А Марія координує роботу команди по телефону.

Нині з Машею працює 30 волонтерів. Вони вже мають власний склад, а щоб отримувати допомогу з інших країн, - створили благодійний фонд.

Марія Зайцева, волонтерка:

Мы прекрасно понимаем, что как было - уже не будет, но мы хотим, чтобы война остановилась. Мы все отстроим, все сделаем ради детей. Каждый волонтер - это герой, герои те, кто защищает нас - воины наши, герои те, кто помогает. Делаем, что можем, до перемоги!

За два місяці Марія має народити. Це буде хлопчик. Ім'я малюкові родина обрала без вагань, на честь такого бажаного миру - Мирон.