В Івано-Франківську знайшли "острівець Херсону" [ Редагувати ]

Гуртом легше! Знайшовши тимчасовий прихисток в тому чи іншому місті, переселенці все частіше починають шукати там своїх земляків. Кажуть: спілкуючись із ними - розлука з домом здається не такою тяжкою. А ось переселенцям із Херсонщини, які оселилися у Франківську, аби знайти своїх у новому місті - не потрібно докладати великих зусиль. Варто лише заглянути в одну особливу кав'ярню. Серед її гостей обов'язково хтось та й буде з Херсонщини.

Чому це місце у Франківську таке особливе? І про що говорять, коли збираються там разом? - побувала на зустрічі й наша Жанна Дутчак.

Бариста Костянтин, а за сумісництвом і власник цієї кав'ярні - готує напій за напоєм…. Каже: кава в їх закладі - особлива.

Костянтин, переселенець із Херсона, власник кафе:

Херсонська кава, це наш бренд…це проєкт, який починався як просто смачна кава, а зараз перетворился у щось більше - це нагадування про Херсон, щоб про нього не забули. Окупація - це набагато страшніше, ніж люди собі думають, не бомблять і хорошо, насправді там голод, там тортури, і моральне знесилення.

Костянтин виїхав з Херсона відразу, як почалася війна. Каже: радіє, що тоді наважився, адже через пару днів місто вже окупували росіяни. Там залишилася їхня кав'ярня - спільний з дружиною та друзями проєкт. Ці світлини - це все, що нині нагадує про те минуле життя …

Костянтин, переселенець із Херсона, власник кафе:

(показує на світлину на стіні) Це наш літній майданчик, який прикрашає більше ніж сто лампочок, які освітлювали його як вдень, так і в ніч, нашим відвідувач він дуже подобався…

А на іншому стенді - розповідає Костянтин - вже їхня нова історія - у Франківську. Та як і раніше серед гостей - чимало херсонців. Приходять сюди не лише аби попити кави, але ще й поговорити із земляками.

Оксана, переселенка із Херсона:

Ми тиждень як приїхали в Івано-Франківськ. Наша колега тут вже раніше за нас. І перше місце куди вона нас привела - це була наша херсонська кав'ярня. …Це як острівок Херсона в Івано-Франківську.

Оксана - в окупації прожила два місяці. Каже: те, що відбувається там - дуже нагадує 37 рік… Терор, репресії, залякування, викрадення і навіть вбивства. Їй, як громадській активістці - було особливо тяжко.

Оксана, переселенка із Херсону:

На активних людей полювали. І викрадали. І зараз їх викрадають і утримують. Ми мали купити другий телефон, завести паралельний акаунт, видаляти всі програми, додатки, месенджери перед тим як виходити на вулицю. Зачищати все. Обшуки по Херсону стали традицією. Коли у двір приїжджають у п'ятій ранку колона джипів зед і виходить 20 озброєних людей. І йдуть по когось.

В страху, без грошей, роботи, та продуктів. Ціни виросли втричі. Вона разом з іншими активістами - якийсь час займалася гуманітарною допомогою. Але з кожним днем - це робити ставало дедалі важче та небезпечніше. Тож вона наважилася поїхати. Загалом, з Херсонської області від початку війни виїхало 400 тисяч людей.

Оксана, переселенка із Херсону:

Всі канали завезення в Херсон будь-якої допомоги - це потенційний ризик, бо вбивають водіїв, забирають товар. Орки закрили виїзд. Вони хочуть тримати херсонців як заручників, живі мішені.

Переїхати у Франківськ змогла і ще одна громадська активістка - Ольга.

Ольга, переселенка із Херсону:

Ми собі навіть термін такий придумали - день бабака. Бо щоранку в 6 ти встаєш, береш торби і йдеш шукаєш їжу. І це не щось заоблачне, а абсолютно базові речі - хліб, молочна продукція. По три чотири години ми стояли щодня в чергах, аби купити ці базові речі.

Та попри непросте життя і терор з боку окупантів здаватися херсонці не збираються, запевняють переселенці. Виходити на масові мітинги нині стало небезпечно, тому жителі взялися за партизанську боротьбу.

Ольга, переселенка із Херсону:

Я ходила по місту і рахувала українські прапори. Наша особливість, що жоден херсонець - жодного прапора України не зняв. Вони їх не знімають, а в окупантів не доходять руки, щоб все місто охопити, і колаборантів такої кількості немає, щоб навіть познімати українські прапори.

Херсонці вірять, що скоро їх звільнять… А поки - чекають на допомогу від тих, хто в тилу. Найбільше потребують ліків… Як їх доправити землякам - переселенці гуртом продумують шляхи… і роблять у своїй улюбленій кав'ярні - острівку Херсону у Франківську.