Майстрині національної спілки жінок та Великої ради матерів України зібралися, аби створити обереги [ Редагувати ]

Мотали, замовляли й нашіптували на перемогу. Майстрині національної спілки жінок та Великої ради матерів України зібралися разом, щоби помолитися за силу, волю й добру долю батьківщини. Мрії й побажання вплели в ляльку-мотанку.

Про найдревніший оберіг кожної дівчини, а тепер і всієї України - розкажемо далі.

Тут пахне зіллям і паленим воском. Стоїть димка і витають чари. Ласкаво просимо на посиденьки....українських відьом! Це - чаклунський фронт!

Насправді вони – матері-берегині, знатні представниці свого роду. Які вірять у його силу, могутнє коріння й сповідують давні традиції.

Зореслава Наддніпрянська - голова Великої ради матерів України:

Сьогодні будемо мотати ляльку-мотанку на краще майбутнє України. Відчули предків? Починаємо! До столу!

А на столі - вишиваний рушник. На ньому - мапа. Суверенної, незламної України. Зверху - ставлять Дідуха. Символ духів дідів-пращурів.

Всі плодові, які представляють Україну. Їх - треба потеребити. А потім збіжжям засіяти-заколосити землі. А далі - разом із магічним зіллям сумішшю засушених трав...

Символ роду, жіноцтва й зв'язку між поколіннями. Й найдревніший оберіг сягає часів Трипілля! Ляльку мотали ще 5 тисяч років тому - на хорошу долю дівчатам. І ставили у колиску ще з народження, відтоді жінка з нею не розлучалася.

Сьогодні ж лялька має нове, особливе значення - її мотатимуть на перемогу України. Все - по колу, створюючи вирій, в який навиватимуть замовляння на добро. Й починають - з голови.

Наступний етап - руки: "начинені" зіллям, їх примотують до голови нитками ...важливих кольорів. Червоний - це про любов і безпеку.

Олена Громова – етнограф:

Чим більше червоного, тим вважалося, що більший захист. Ще ми маємо таку жовтеньку золотисту ниточку - колір сонця.

Він про урожай..А зелений - це про молодість і достаток.

Україна неодмінно буде триматися, її - не зламати. Бо разом ми сила. Це і закладають у наступний етап створення мотанки.

На часі - вбрання. Ляльку вбирають у вишиту сорочку й червону спідницю. На голову - очіпок. Фінальні штрихи - вишивана хустка, фартух. Й ось тобі увесь національний стрій! А орнаментика - ще й з всіх куточків України!

Олена Громова – етнограф:

Ми бачимо Івано-Франківщину, да, це її сорочечка з вишивкою традиційною з гуцульщини..ми бачимо полтавську вишивку. Хустка вона побутувала і на Донеччині, і на Луганщині.

Тепер ця мотанка уособлює всю Україну. Кожну її частинку. Незалежну й непереможну.

Ольга, майстриня:

Ви впевнені, шо Україна буде саме такою гарною, злагодженою і красивою, як ця лялечка.

Яка оберігатиме її й заряджатиме на перемогу.

На добру долю, на Україну, ми опускаєм і благословляєм.