Карибська криза 1962 року: що втримало тодішніх лідерів від ядерної прірви [ Редагувати ]
Рівно 60 років тому, в середині жовтня, світ уже стояв біля ядерної прірви. Карибська криза 1962 року стала кульмінацією Холодної війни, коли з гонитви в озброєнні дві наддержави - США і СРСР - могли увійти у пряме збройне протистояння.
Що втримало тодішніх лідерів від фатального зіткнення, яке могло знищити планету? Та чому цей рецепт не підходить для припинення російсько-української війни? Уроки історії дослідили наші журналісти.
Після закінчення Другої світової війни між Радянським Союзом та США почалася гонитва в озброєнні. Дві наддержави змагалися не тільки у виготовленні нових видів бомб та ракет, але й в поширенні свого впливу у світі.
Так у полі інтересів СРСР опинилася Куба, де унаслідок революції до влади прийшли комуністи на чолі з Фіделем Кастро. Коли США розмістили свої ядерні ракети на території Туреччини, Радянський Союз таємно завіз власні установки на острів Свободи. Фото майбутніх ракетних баз тоді зробив американський літак-розвідник.
Протягом останнього тижня безпомилкові докази встановили факт, що на цьому острові облаштовується низка наступальних ракетних об'єктів. Метою цих баз може бути не що інше, як завдання ядерного удару по Західній півкулі.
Це відкриття змусило США вжити рішучих дій. Радники схиляли президента Кеннеді завдати превентивних ударів по Кубі та навіть території СРСР. Америка привела свої війська до найвищої бойової готовності. А Радянський Союз спрямував до Куби підводні човни з ядерними торпедами. Перехоплювати їх вийшов американський флот.
Олексій Дубивко, командир радянської атомної субмарини:
Мы слышим выступление Кеннеди по радио, о том, что народ Америки находится на грани термоядерной войны. Нам подводникам этой бригады обьявлено о готовности к использованию оружия - 4 часа.
Володимир Фесенко, політолог:
Виникла дійсно загроза ядерної війни, яка могла б стати світовим апокаліпсисом, хоча тоді було менше ядерної зброї, але її б вистачило, вже була водородна бомба, її б вистачило, щоби знищити весь світ.
США підняли у повітря авіацію з ядерними зарядами, що мали завдати удару за першим наказом. Та останньої миті в адміністрації Микити Хрущова та Джона Кеннеді змогли домовитися.
Володимир Фесенко, політолог:
При всій різниці двох політичних лідерів - США і Радянського Союзу - вони дуже різні були: за ідеологією, за віком, за досвідом, політичним і життєвим. Але вони не хотіли війни. Обидва.
Та Карибська криза показала інше слабке місце - з'ясувалося, розпочати ядерну війну можуть не тільки політики. Доля світу висіла на волосині, коли здали нерви в капітана однієї з радянських субмарин і той віддав наказ атакувати американські кораблі, що блокували прохід до Куби. Врятував цю ситуацію інший офіцер Василь Архипов. Він зупинив атаку і, порушивши наказ не вступати в контакт з ворожим флотом, подав американцям сигнал "припинити провокації".
Олена Андрюкова, дочка Василя Архіпова:
Вот эта статуэтка очень дорогая для нашей семьи. Потому что это премия, которая была вручена маме за тот поход в 62-м году. В 2003-м году Архипов стал лауреатом премии за спасение мира от угрозы ядерной войны в период карибского кризиса.
Усі ці події, хоч і не зупинили протистояння між США та СРСР, але призвели до важливих наслідків. Москва забрала свої ракети з Куби в обмін на обіцянку США не чіпати Острова свободи. Також Вашингтон демонтував свої ракети в Туреччині.
Джон Кеннеді:
1930-ті роки дали нам чіткий урок: агресивна поведінка, якщо її не стримувати та не оскаржувати, зрештою призводить до війни. Наш народ є противником війни. Ми також вірні своєму слову. Таким чином, нашою незмінною метою має бути запобігання використанню цих ракет проти цієї чи будь-якої іншої країни, а також забезпечення їх виведення або знищення в Західній півкулі.
А ще сторони провели пряму лінію спецзв'язку між Кремлем і Білим домом, щоби оперативно вирішувати протиріччя. Саме така готовність до співпраці - головна відмінність між подіями Карибської кризи та нинішньою війною між Росією та Україною - кажуть політологи.
Володимир Фесенко, політолог:
Зараз ситуація зовсім інша. Одна країна, яка має ядерну зброю, напала на іншу, сусідню країну, у якої ядерної зброї немає, захопила частину її території. Зараз - от який може бути компроміс? Погодитися на вимоги росії, на анексію українських територій? Цей компроміс неприйнятний для України, і неприйнятний для цивілізованого співтовариства.
Фахівці відзначають - наратив про подібність ситуацій і необхідність домовлятися просуває саме російська сторона. Намагаючись замаскувати свої злочини.
Володимир Фесенко, політолог:
Нинішня ситуація - її треба порівнювати не з 62-м роком, а з 38-м роком. Путін - це сучасний Гітлер. Домовленості з ним закінчаться продовженням війни і посиленням війни. Як тоді було: після 38-го року виникла Друга світова війна. От зараз, якщо не зупинити путіна, виникне третя світова війна.
Це розуміють у цивілізованому світі тому й підтримують Україну, яка фактично стала щитом, що захищає Європу від імперських амбіцій путіна.