На Львівщину продовжують евакуйовувати дітей із будинків сімейного типу [ Редагувати ]

На Львівщину продовжують евакуйовувати дітей із будинків сімейного типу з прифронтових міст. Цього разу від війни довелося тікати дітям із Запорізької області.

Будинок, де мешкали кількадесят дівчат та хлопців російські ракети знищили вщент. Тепер у Львові вихованців намагаються повернути до звичного життя. Дітей влаштовують у навчальні заклади. А ще підшуковують нові сім'ї. З дітьми війни зустрілась Христина Гашенко.

Спочатку уроки, а потім - відпочинок. Такі правила у цьому львівському дитячому будинку. 14-річна Ріната одна з тих, хто намагається звикнути до нового життя в тилу. Дівчинку разом із майже сорока дітьми евакуювали із дитячого будинку Запоріжжя.

Ріната, вихованка дитячого будинку:

Нет приюта. Ни окон, нечего такого нету.

Дитячий будинок, де жила Ріната, кілька тижнів тому російська артилерія знищила вщент. Дівчинка розповідає, ворог щоночі обстрілює їхнє місто.

.. Особенно в 12. Часов ночи. Мы постоянно встаем в 12 часов ночи и нас бомбят. Когда начинают бомбить получается мы сидим до двух часов ночи. А потом идем спать.

Ріната зараз хоч і в тилу, та страх і тривога, що російські війська їх і тут обстріляють - не покидають дівчинку.

Ріната, вихованка дитячого будинку:

Тут ездят поезда, звуки такие, как будто тут бомбят. Не очень по себе. Ночью особенно. Думаю может начнут бомбить, как бы. И я могу до часа-двух не спать, потому что я там не спала, боялась потому что, думала что упадет и тут так же само.

Від ворожих обстрілів довелось тікати і 15-річній Руслані із Маріуполя. Її батьки загинули ще під час перших бомбардувань міста наприкінці лютого у своїй квартирі. Також не вижила її подруга, яку Руслана називала сестрою.

Руслана, вихованка дитячого будинку:

Вона померала між 2-14 марта, мені було дуже боляче. Вспомінаю, що мені подзвонили, сказали, що її немає. Я це ніколи не забуду. Вона така гарна людина, а померла від такого..

Потім більше як пів року Руслана та інші діти з дитячого будинку жили в Чехії.

Руслана, вихованка дитячого будинку:

Центрів дуже багато де нам допомагали. Дуже сильно, в центрі. Я собі там навіть роботу знайшла в цьому центрі. У Чехії люди дуже добрі.

Та опікунка дітей тяжко захворіла. Тому їх із Чехії повернули в Україну. Тут, адаптуватись до життя в умовах війни допомагають психологи.

Андрій Мудрак, дитячий психолог:

Оці дівчата і хлопці, які є тут, я поки не помічав, щоб хтось замикався в собі. Тут є інші підлітки, які їм допомагають, вони цікавляться. В кожного якась історія і вони нею захоплюються і вони якось нею наповнюються, цією історією. Це їм допомагає справитись з тими емоціями.

Неабиякої уваги потребують найменші вихованці будинку. З ними психолог працює щодня. Головне правило - жодних розмов про війну. Тут теми обирають діти. Найбільше малеча полюбляє говорити про мультфільми. Та почати розмову не просто....

В кого зайчик, той може говорити. А в кого немає зайчика, Юстя?! - А він немає хвостика.

До війни у цьому будинку було кілька десятків дітей. Нині - удвічі більше. За майже дев'ять місяців повномасштабного вторгнення росії, тут прихистили близько трьох сотень дітей із півдня та сходу України.

Світлана, завідувачка притулку для дітей:

Значну частину дітей ми влаштовували у навчальні заклади, якщо це діти які закінчили дев'яті класи частина дітей була повернута якщо була родина, і потім вони приїжджали, хтось виїжджав за кордон і забирав дитину з батьків. Була можливість влаштовувати у прийомні сім'ї.

Більшість вихованців у цьому притулку вже мають плани на майбутнє. Руслана, як і її старший брат, мріє вступити до лав збройних сил України.

Руслана, вихованка дитячого будинку:

Піти в армію, навчитись стріляти, якщо щось знову війна - то піти захищати Україну.

Ріната мріє обійняти маму. Її дівчина не бачила три місяці. А ще…

Ріната, вихованка дитячого будинку:

Что б война законичлась и домой уехать. Очень хочу домой.

Від початку повномасштабного вторгнення росії, на Львівщині прихистили понад три тисячі дітей із прифронтових міст. І готові приймати ще. Поки українські захисники не очистять українську землю від окупантів.