Активіст з Херсонщини допомагає ЗСУ своєю улюбленою справою [ Редагувати ]

Він втратив свою справу, залишив дім та все нажите, опинився в чужому місті... Та розпочав все з нуля.

Активіст з Херсонщини Олег Марчук через війну вже сім місяців живе в Миколаєві. І продовжує улюблену справу - популяризує мальовничі місця рідного краю і завдяки цьому допомагає ЗСУ.

Це відео ми знімали у квітні минулого року, Олег нам показував красу рідної Олександрівки та водив скелями, вкритими килимом з диких ірисів. Цю родзинку Херсонщини та багато інших чоловік залюбки розкривав для численних гостей регіону. Поки не настало 24 лютого.

Олег, переселенець із Херсонської обл.:

Я прокинувся від вибухів, як і більшість українців. Олександрівка від Кульбакіно кілометрів 30. Все одно було чутно. Потім були вибухи з боку Кінбурна, потім в районі Нової Каховки.

Ілюзій і паніки не було. Олег одразу зрозумів, що сталося.

Олег, переселенець із Херсонської обл.:

Одразу поїхав на заправку, бо розумів, що війна, треба мати повний бак. Зустрів там знайому, чоловік якої був на той момент на Чонгарі. Вона сказала, вони вже в оточенні на Чонгарі. Стало зрозуміло, що почалася справжня війна.

З друзями стали збирати гроші, діставали для військових обладнання та амуніцію. Знадобився і досвід Олега в аерозйомці.

Ми виїжджали на якусь розвідку, знаходили позиції, які виїжджали для обстрілу Миколаєва, і передавали арті координати, щоб їх посунути.

Відео розбитої Олександрівки зверху. Останнє село Херсонської області на межі з Миколаївською опинилося на лінії фронту. Орки постійно обстрілювали Олександрівку. Чи вцілів його будинок, чоловік досі не знає.

Триповерхова величезна школа зруйнована до фундаменту. 2-3 тижні її обстрілювали з усього, що можна. Будинки навколо школи всі зруйновані. Жодного будинку не має вцілілого.

Рішення покинути рідне село далося нелегко. Виїхав з одним рюкзаком. В Миколаїв.

Олег, переселенець із Херсонської обл.:

Все, що було нажите матеріальне, все, що було нажите в справі, яке було, зруйновано. Я кажу так - все обнулено.

На стінах нового помешкання часточка старого життя - світлини, які Олег зробив в довоєнних туристичних фотопроєктах. Тепер це свідчення того, якою красивою Херсонщина була до вторгнення росіян. Всі фотокартини - з благодійних продажів.

Олег, переселенець із Херсонської обл.:

На Кінбурні зйомка була. Я в один момент побачив, що коні. Я підняв дрон і за ними ганявся хвилин 20. Це дикі коні. Місцеві кажуть, що більшість з них підірвалася на мінах. На Кінбурні взагалі плачевна ситуація з лісом. В мене є фотографії з лісом.

До речі, ця робота побувала на передовій, а тепер з підписами бійців 406-ої бригади невдовзі поїде за кордон. За фотокартину виручили 17 тисяч гривень. Таким чином завдяки своїй творчості тепер Олег допомагає ЗСУ.

Більшість грошей, які ми витрачаємо, наш волонтерський центр Rebel volontears, вони бувають якісь цільові, наприклад. Буває, як останній раз, коли в хлопців був запит на рації, я на виручені гроші купив рації.

Попри все Олег продовжує працювати задля перемоги. Адже за найкрасивішу країну у світі варто боротися.

Ми зобов'язані за неї боротися. Варто - це м'яко сказано. Ми зобов'язані повернути кожен клаптик землі. При тому і ті, що з 14 року були окуповані. Ми просто зобов'язані боротися кожен на своєму фронті - хтось фінансово, хтось волонтерством, хтось в лавах Збройних сил.

Нещодавно Олександрівку ЗСУ звільнили від окупантів. Поки повертатися туди зарано. Але, як тільки дозволять військові, Олег більше за все мріє поїхати додому, аби відновлювати рідне село і відновити всі свої творчі та туристичні проєкти.