москва заборонила постачання нафти країнам, які підтримали встановлення граничної вартості на російську сировину [ Редагувати ]

Санкції у відповідь. москва заборонила постачання нафти країнам, які підтримали встановлення граничної вартості на російську сировину. Попри гучну заяву, нове обмеження кремля навряд чи матиме будь-яку цінність. Бо позбутися нечисленних імпортерів - занадто велика розкіш для рф. 

Чому ці санкції - лише "пшик" в інформаційному просторі - розповість наша британська кореспондентка Світлана Чернецька. 

Кремль довго погрожував дзеркальними ударами у відповідь на нафтові санкції. Граничну вартість сировини країни групи Великої сімки, Австралії та Євросоюзу запланували ще у вересні, а запрацювало обмеження з початку грудня. І лише тепер прозвучала відповідь москви. Це аналогічна заборона на продаж нафти усім, хто прямо чи дотично дотримуватиметься механізму цінової стелі.

Але ж усі країни із санкційної коаліції вже відмовилися від російської нафти через війну в Україні. Тобто російське обмеження їх не налякає. А от позбутися інших імпортерів москва просто не може собі дозволити - надто залежна від нафтодоларів. Ось приміром, Індія - не підписувалася під граничною ціною сировини, але вимушена дотримуватися її, бо інакше просто не зможе доправити нафту до країни. Ані в рф, ані в Індії немає достатніх потужностей, щоби перевозити стільки вантажу морем. Тому вони вимушені користуватися послугами інших компаній, у переважній більшості європейських.

Лорі Міллівірта, провідний аналітик Центру дослідження та енергії та чистого повітря:

Гранична ціна застосовується, коли є танкери, які перебувають у власності чи застраховані країною з цієї коаліції країн, які підписалися під граничною ціною. Коли, приміром грецькі танкери везуть нафту до третіх країн - з росії, скажімо до Індії. От приміром, Китай має власний флот танкерів, який у більшості експортує нафту з і до Китаю, схожі флоти є в інших країнах, але гравців, які би порівнялися із грецькою індустрією в плані перевезень нафти та інших продуктів між третіми країнами, то альтернативних спроможностей на глобальному ринку перевезень просто не існує.

Те саме стосується страхування вантажів, абсолютним лідером у цій сфері залишається Велика Британія. І місцеві компанії просто не видадуть поліс, якщо вартість одного бареля нафти в угоді коштуватиме більше граничних 60-ти долларів. До речі, цінову стелю Захід переглядатиме кожні два місяці і її утримуватимуть щонайменше на 5% нижче середньоринкової вартості. Це заради того, щоби зменшити вигоду москви від торгівлі, але й не допустити хаосу на енергетичному ринку.

Лорі Міллівірта, провідний аналітик Центру дослідження та енергії та чистого повітря:

Вартість виробництва нафти в росії 20-30 доларів за барель, отже якщо ціну за барель вдасться знизити з 60 доларів до 40 чи 35-ти, то це матиме драматичний вплив на розмір прибутку, який рф зможе зібрати в вигляді податків.

Світові ціни на нафту вже знизилися. За останні два місяці марка Брент втратила понад 10 доларів. Тепер один баррель коштує 85 зелених. Тоді як у березні та червні вартість сягала 120. Росія ж від початку повномасштабного вторгнення постачає свою марку Уралc зі знижкою понад 30 доларів, порівняно зі світовими цінами. Тобто москва вже втрачає дуже серйозні суми. І на цьому тлі усі погрози Путіна про припинення видобутку нафти і штучне провокування стрибка вартості сировини на глобальному ринку - аналітиками не сприймаються серйозно.

Джейкоб Кіркегаард, експерт з торгівлі, економіки та бізнесу:

Глобальна ціна нафти продовжує знижуватися в очікуванні сповільнення глобальної економіки, отже, в нас немає великої недостачі нафти. А по-друге, якщо росія просто зупинить виробництво нафти на багатьох родовищах у Арктиці, то перезапустити виробництво буде не так просто. Неможливо просто ввімкнути чи вимкнути нафтове родовище. Тож, якщо путін вирішить зупинити виробництво, то це може бути вже назавжди. А це, звісно, буде довготривалим ударом по російській економіці через велику залежність від нафтових податків.

Насправді, новий наказ кремля доволі загальний. У ньому немає переліку країн, яких стосуватиметься обмеження. А окремим пунктом путін залишив собі право видавати спеціальні дозволи на продаж нафти, кому захоче. Хоча відомо, що в уряді розглядали значно конкретніші кроки у відповідь на західні санкції. Приміром, збиралися встановити мінімальну ціну на свою нафту чи хоча би максимальний розмір знижки, порівняно з іншими сортами сировини. Найімовірніше, що кремль не захотів стріляти собі в ногу. Бо після введення граничної ціни, експорт російської нафти впав аж на 54%.