У Чернівцях відкрився шелтер для вимушених переселенців з інвалідністю, здатний прихистити до 30 людей [ Редагувати ]
Люди з особливими потребами - одна з найбільш уразливих категорій громадян під час війни. Обмежена мобільність, особливості комунікації, необхідність супроводу або медичного догляду ускладнюють процес евакуації й вимагають особливих умов розселення...
Три десятки таких людей можуть знайти прихисток у Чернівцях, де відкрився шелтер для вимушених переселенців з інвалідністю, здатний прихистити до 30 людей. Першими там оселились родини із Бахмута й Вугледара. Як живуть переселенці з особливими потребами, побачили наші колеги.
Володимир на візку робить вправи. Перший раз, то треба хоч поступово давати навантаження. Це і гирі в нас є, буде поступово підіймати. Це і сходи, будемо ходити, це сходи реабілітаційні.
47-річний Володимир з Бахмуту на візку вже 13 років. А під час війни його квартира на 5 поверсі стала пасткою. Чоловік не міг спускатись до укриття під час тривог і бачив, як рашисти бомбардують військових і цивільних.
Володимир, переселенець з Бахмута:
До мене в район прилетіло. По військовій частині три ракети випустили. 5 хвилин ходьби до військової частини від мого дому. Як в сусідній будинок потрапила ракета, люди так і залишились під завалами. 29, я в 33 живу, туди як прилетіла ракета, цілий під'їзд упав одразу. Сім людей померли одразу.
Але покинути житло на 5 поверсі не наважувався ні Володимир, ні його матір. Родині допомогли виїхати волонтери.
Любов, переселенка з Бахмута:
Як починалися обстріли, як вже бачила, що все горить, тоді ішла передпокій. В нас сховища нема, а в підвал іти..я ж його не кину, він каже: можеш іти, я тут залишусь. Ну як я побіжу, як його покину.
Мене виносили люди на руках. На руках виносили, посадили до машини і все.
Понад пів року Володимир із матір'ю прожили у молитовному домі у Чернівцях. А тепер чоловік переїхав до прихистку, який спеціально обладнали для вимушених переселенців з інвалідністю. Приміщення, де колись були кабінети соцпрацівників, ремонтували за кошти міжнародних організацій, а обладнали за допомоги державної субвенції.
Так у двоповерховій споруді з'явилось усе необхідне для перебування людей з інвалідністю. Головна умова - тут можна жити з рідними, які забезпечать догляд.
Наталія Фрунзе, директорка Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради:
Тут є і сімейні лікарі, ми підписуємо декларацію з ними. На першому поверсі знаходиться денний центр перебування молоді з інвалідністю, куди вони можуть приходити на заняття. Там і соціалізація і фізична реабілітація. Тут і двір є затишний.
Та думки про дім не відпускають. Мешканці Донеччини плачуть, коли дивляться, як російські окупанти нищать їхні міста. Олексій понад 30 років працював на одній із шахт Вугледара. І хоч чоловік каже, що його складно налякати, його дружина Світлана не може забути пережите.
Світлана, переселенка з Вугледара:
Коли сидиш на 8 поверсі подушками обклалась, і так всю трусить і ти прощаєшся і молишся. Ну а він інвалід,ледве ноги пересуває, куди йому іти під кулями. І ми сиділи. І потім справа випадку: капелан забіг, сказав: 5 хвилин даю, хто хоче збирайтесь.
Вимушені переселенці з інвалідністю, щоб переїхати до центру, можуть подавати заяви до міської ради або департаментів соціальної політики.