Рівненщина готується до оборони: яка ситуація на "нульовому кілометрі" кордону [ Редагувати ]

Рівненщина готується до оборони. В регіоні зводять укріплення та фортифікаційні споруди. Область межує з Білоруссю і згароза наступу звідти нікуди не зникла. 

Сніжана Сидорук побувала на так званому "нульовому кілометрі" кордону. Що там відбувається? І як себе поводять білоруси? Детально - в репортажі.

Сніжана Сидорук, кореспондентка:

Ми зараз знаходимося на так званому "нулі". Ось ця відмітка означає, що тут пролягає лінія державного кордону. За нею - уже республіка Білорусь. А за метрів двісті звідси видніється суміжний пункт пропуску.

- З їхньої сторони вони бачать наш державний прапор. А з нашої сторони - ми їхній бачим. То їхня дорога оце.

Що відбувається за ті 200 метрів крізь ліс і сніг - нам не видно. Однак наші прикордонники добре знають, хто там стоїть і що робить.

Роман Троц, комендант прикордонної комендатури 9 прикордонного загону ім. Січових Стрільців:

Періодично проглядається рух прикордонних нарядів їхніх в пішому порядку. Це в межах чотирьох-п'яти чоловік з службовою собакою, а також доставка їх прикордонних нарядів транспортними засобами типу УАЗ або Газель.

Роман Троц керує комендатурою, яка охороняє ділянку кордону з Білоруссю на Рівненщині. Зона його відповідальності - понад сотня кілометрів. 

Роман Троц, комендант прикордонної комендатури 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців:

Всі напрямки, всі підходи до державного кордону польові і лісові або автомобільні дороги, вони частково зруйновані, деякі дороги - заміновані. 

Поруч зі стелою, яка колись символізувала дружбу народів, встановили стенд "Окупантам не місце на українській землі". А єдиний тут асфальтований шлях - тепер радше нагадує смугу перешкод.

Як ви можете спостерігати, просто дійти до пункту пропуску неможливо. Ми розробили інженерні споруди, загородження фортифікаційні.

А ще всюди міни. Тож ідемо слід у слід за прикордонниками. Перший пост з українського боку, де колись перевіряли документи на в'їзд в Україну, - обтягнутий єгозою та заставлений "їжаками". За ними - протитанковий рів. Колись цивільний пункт пропуску перетворився на військовий об'єкт.

Варвара-Богдана Бурлака, офіцерка прикордонної застави:

Інженерне загородження є надзвичайно важливими не тільки для охорони, але й для оборони. Безперервно ведеться моніторинг державного кордону, дистанційний контроль, також використовуємо безпілотні літальні апарати.

Обкопалися і відгородилися від Білорусі не лише на єдиній міжнародній трасі, а й вздовж всієї межі. Впритул до кордону облаштували багатоступеневу лінію оборони. 

Олександр Кохан, начальник Сарненської районної військової адміністрації:

Там, де є можливість пройти техніці, ми всі ділянки уже облаштували такими спорудами. Є ще місця, які заболочені, є місця, які заліснені - там скажімо так, нам допомогає природа або місцевість.

А це вже жителі Дубровиці обкопують своє місто, бо воно перше на шляху від кордону. До нього - зо тридцять кілометрів. Тож готують ще одну лінію оборони.

Вогнева позиція розвернута в сторону дороги. Тобто коли може йти якась військова колона, щоб звідси вести вогонь.

Окопуватися місцеві почали ще з перших днів війни і не припиняють дотепер. Усі технології будівництва переймали у військових.

Є приміщенням для укриття на період якогось там бомбардування. Перекриття міцне, зроблена гідроізоляція по всьому периметру.

Пліч-о-пліч працюють комунальники, бійці добровольчих формувань та місцеві жителі.

Це вже не перший раз виїжджаємо. Так працюєм. Чим можем - тим допомагаєм.

Сергій та Іван попри сніг і таку зовсім невесняну холоднечу - на будівництві від самого ранку. Працюють, щоб захистити своє місто і свої сім'ї. 

Іван, місцевий житель:

Попросили - допомагаю. Оставив сім'ю. У мене є п'ятеро діток і допомагаю: копаємо, ріжемо, мішки насипаємо.

Сергій, місцевий житель:

Готуємся, бо не знаєм шо буде. Але надіємся, шо дасть Бог і в нас буде тихо, мирно, спокійно, шо це все нам непотрібно буде.

На Поліссі з матеріалами для таких фортифікаційних споруд проблем немає. Та й з будівельниками, каже очільник громади. Бо щодня є понад пів сотні охочих допомогти.

Богдан Микульський, Дубровицький міський голова:

Ми тільки коригуємо процес, а люди йдуть помагають. Ми укріпляєм нашу оборону, бо поки йде війна, її треба, як то кажуть, удосконалювати і будувати. Я впевнений, що ми зробили дуже багато і я впевнений, що ворог тут не пройде.

І хоч уже минув понад рік війни, Рівненщина продовжує відгороджуватися від своєї сусідки, бо в миролюбну Білорусь тут уже давно ніхто не вірить. 

Олександр Кохан, начальник Сарненської районної військової адміністрації:

Ми маємо в населених пунктах кругову оборону кожного з населених пунктів, які визначили військові. Матеріали ми зараз закуповуєм і все це за рахунок територіальної громади здійснюється. Ситуація вимагає, щоб ми були повністю готові до оборони наших міст.

Ніхто не шкодує ані сил, ані часу, адже мотивація у всіх потужна - перемога. Якщо буде потреба, всі як один стануть на захист.

Ми будем захищатися і перемога буде за нами - за нашою Україною.