Війська рф не припиняють штурм Бахмутського напрямку: ситуація у місті залишається загостреною [ Редагувати ]

У центрі уваги - Бахмутський напрямок. Там війська рф не припиняють штурми. У Міноборони повідомили, що ситуація у місті загострена, проте Збройні сили роблять усе, щоб відкинути ворога. 

Рашисти не залишають спроб вийти на адмінмежу Донецької і Луганської областей. І традиційно не шкодують для цього солдатів, кидають на штурми. А водночас - продовжують вогневий терор населених пукнтів Донбасу. Проте наші оборонці сповнені рішучості та люті - говорить воєнкор Інтера Ігор Левенок, який побував на передових позиціях. Його матеріал - далі.

Руйнування, смерть та спустошення. Чергові злочини рашистів. 

Краматорськ. Ця школа була зведена ще у тридцятих роках. Вона пережила війну з нацистами. Та на українську землю вдерлася нова чума - рашисти. Вони знищують усе на своєму шляху: школи, дитсадки, лікарні.

Остання цигарка і "Слава Україні". Традиційний почерк кремля. Вбивство полоненого. 

Вони намагаються нас залякати, але вони просто не розуміють, що кожен з тих, хто брав участь у таких акціях, скоро опиниться в наших руках.

По школі окупанти вдарили ракетами. До повномасштабної війни тут вчилося понад півтисячі учнів. 

Олена Кушніренко, директорка школи:

Лють роздирає! Тому що все, що тут зроблено, ви ж бачите, що в 2015-му році тут всі вікна замінені на пластикові. ЮНІСЕФ всі меблі нам замінило. 

Гарячий Вугледарський напрямок. Спустошені та зруйновані селища. 

Тут саме опасне місце, треба бути дуже обережними, девʼятсот метрів до ворожих позицій…

Але і тут, під руїнами, у підвалах є життя. 

А що мені вже просити у бога? Мужа мого вбило десять днів тому назад. Я була в підвалі, а він вдома. Прийшла, а він лежить в кімнаті увесь у крові, готовий… 

Разом із нами працюють журналісти з Естонії. Янус Піірсалу висвітлює війну в Україні з п'ятнадцятого року. Але щоразу, каже, ці матеріали лишають шрами в душі. 

Невозможно понять эту трагедию, потому что ти же знаешь, что уедешь например через неделю, а эти люди тут останутся и неизвестно сколько им еще так жить…

Для Естонії важливо отримувати інформацію з українського фронту. Адже і там є своя "вата".

Янус Піірсалу, естонський журналіст:

К сожалению, последние выборы показали, что есть люди, которые выбирают тех, кто использует путинские лозунги. Вот им бы я хотел сказать, что приезжайте сюда и посмотрите как виглядит этот "русский мир" или "мир по-русскому".

Ігор Левенок, кореспондент:

Вугледарський напрямок! Танкісти першої окремої Сіверської бригади облаштовуються на нових рубежах. Їхнє завдання тут - стримувати супротивника. В разі неочікуваного прориву - ліквідувати його. І найголовніше, танкісти при сприятливій оперативній обстановці мусять перейти в контр-наступ і хлопці вірять, цей момент рано чи пізно настане.

Танкісти діляться інформацією. Частина їх побратимів вирушила опановувати "Леопарди". Незабаром мають повернутися на нових машинах. Кажуть, окупанти це ой як відчують.

Якщо ми їх отримаємо, то вони на протязі трьох місяців опиняться в себе вдома в цинкових гробах. І все, в мене не що більше добавити…

Вояки Першої танкової знають, про що говорять. Торік вони стримали і розбили під Черніговом кілька російських дивізій. Московити мусили потім звідти тікати.

Бачте, я ще живий і пока все нормально. А супротивник? Горить і непогано…

Микола, водій-механік танка:

Цей танчик, да і їздить хорошо і стріляє добре. Цей танчик поработав нормально так і відправив їх… Куди? Ну, куди, на концерт Кобзона їхнього…

Танкісти кажуть: люті у боях з ворогом їм не додавати, але після цього відео, у хлопців просто скипіла кров. Окупанти цинічно розстріляли військовополоненого - їхнього земляка з Чернігівщини. І за це ворог дорого заплатить.

Єгор, командир танкового взводу:

Знаєте, от коли ти думаєш, що сильніше ненавидіти не можна, то потім переконуєшся, що можна кожного дня можна сильніше ненавидіти. Розумієте, в танкістів такі бойові задачі бувають, що після наших пострілів рідко коли залишаються полонені. І от чим більше такої інформації, тим менше російських полонених залишатиметься після нашої роботи. Вони самі собі копають яму.

Розстріляного бійця упізнали побратими і родичі. На відео - військовий з Ніжина Олександр Мацієвський. Це каже його мати, яка після побаченого ніби і сама пережила смерть. 

Параска Демчук, мати Олександра Мацієвського:

Моя душа не заспокоювалася. Я все хотіла дізнатися як погиб мій син. І тут увечері я відриваю фейсбук і я аж крикнула!!! "Саша!!!"