Десантник Петро Гасій був паралізований після того, як ворожа куля зачепила хребет: історія неймовірної сили духу [ Редагувати ]

Неймовірна сила духу та воля до життя - це те, що допомагає нашим пораненим захисникам ставати на ноги. Десантник Петро Гасій був паралізований після того, як ворожа куля зачепила хребет. Однак завдяки зусиллям медиків та наполегливості воїна - він знову ходить. Ветерана важко витягнути із спортзалу, але Вікторії Балицькій це вдалося. Дивімося.

- Так, тут ми трохи менше зробимо. 25? - Та ні, то встидно, потім переставлю на більше (сміються). - В нас вже кінець заняття, тому це чисто вже така заминучна вправа.

Ветеран війни Петро Ганзій щоразу просить більше навантаження, ніж йому рекомендує реабілітолог. Дестантник після поранення був паралізований, але завдяки своїй наполегливості та медикам уже ходить.

Петро Ганзій, ветеран Збройних сил України:

Так то кожен день треба працювати. Бо там специфіка своя. Бо кажуть до 2 років що візьмеш, те твоє.

Петро - кадровий військовий. Упродовж 4 років брать участь в АТО і пішов у запас. Але коли почалася повномасштабна війна, повернувся на службу у 80-ту десантно-штурмову бригаду ЗСУ. Воював на передовій на посаді заступника командира роти. Ветеран пригадує, як торік 9 червня ворог пішов у наступ в районі Святогірська. 

Петро Ганзій, ветеран ЗСУ:

Вони пішли через Богородичне. Зразу почали їх там зустрічати. Ми там вийшли, там зав'язався бій, ми зайняли позиції. Зранку вони пішли нас штурмувати.

Під час оборони у Петра влучила ворожа куля. 

Петро Ганзій, ветеран Збройних сил України:

Прилетіла насквозь, вона мені просто зачепила хребет. Мене паралізувало зразу на полі бою. І там, ну я ще пролежав, переживав. Я такі спершу був нервовий, що мене взагалі ранило. Потім я подумав чому ноги мені відказали. Потім я подумав, що помираю.. 

Побратими вчасно евакуювали Петра до Краматорської лікарні, там воїна стабілізували і відправили у Дніпро. Там боєць провів 4 дні у реанімації. Пригадує, як до нього приїхала Дружина Софія.

Петро Ганзій, ветеран Збройних сил України:

Коли я з реанімації вийшов, все, обнялися. Я був радий, я на позитиві був, я посміхався. В мене рухалися пальці на нозі і для мене це було, що я буду ходити. Ну звичайно, що це були там депресія і все поїхало. Але я щось був впевнений, що я встану на ноги. І буду ходити.

І через 4 місяці Петро таки встав на ноги. Спершу це були пять кроків із підтримкою. Щодня додавав по кроку. І зараз ветеран може навіть гуляти алеєю. 

Олександр, реабілітолог:

Як тільки спав набряк спинного мозку. Це були перші місяці умовно після травмування, почали з'являтися вже перші рухи активні нижче ураженого рівня. 

Петро Ганзій, ветеран Збройних сил України:

Зараз я не так багато, я можу годину там пройти, це максимум. І все, мені треба лежати. Ну або на коляску сідати. 

У спортзалі Петро в першу чергу тренує мʼязи спини та плечову зону. 

В нього є жага до реабілітації, до відновлення, оце найважливіше. 

Через поранення Петро не повернеться в військо, але ветеран впепенений, що зможе бути корисним країні та побратимам.