Україна посилює кордон з Білоруссю: як на Волині несе варту бойова бригада з Луганщини [ Редагувати ]
Україна посилює північний кордон військовими й бойовою технікою. У регіонах, які межують з Білоруссю, продовжують нарощувати систему інженерних загороджень: зводять додаткові протитанкові укріплення та мінують поля.
Моя колега Сніжана Сидорук побувала на позиціях тероборони на Волині. Там варту несе бойова бригада з Луганщини. Дивімося.
Солдат Василь Гречка на бойовому чергуванні. З бійниці пильнує єдиний шлях, який веде із Білорусі.
Вже три місяці як Василь пильнує північний кордон на Волині. На ці позиції його підрозділ приїхав на ротацію зі сходу. Там понад рік бригада боронила українські міста і села та била окупантів на Луганському напрямку.
Андрій, головний сержант бригади територіальної оборони:
Ми виконували обов'язки, починаючи з Кремінної, Рубіжного. Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Тошківка, Новотошківське, Золоте і так далі. Весь передній край Луганської області.
Бригада зазнала чимало втрат. Чи не кожному з бійців дісталося від ворога. Василю прилетіло в ногу.
Василь Гречка, військовослужбовець сил територіальної оборони:
Дуже важко було. Цілий час була навала, і дрони, і все, що можна було. Все прилітало. Ми були в Тошківці, ми витягували "трьохсотих". І мені залетіло. Казали, що вже буду без ноги, слава Богу, бігаю.
Василя врятував побратим Роман на позивний "Калина". Обоє зі Львівщини. Хлопці - добровольці. Роман до війни працював на бурильній установці - видобував газ. Тепер "Калина" за оборону Торського має медаль від Залужного.
Позивний "Калина", військовослужбовець сил територіальної оборони:
Досвіду не було, досвід прийшов під час бою. Володіємо всіма видами зброї, практично будь-якою, крім артилерії й авіації. Дуже багато людей поранених: по два і три рази поранені повертаються в стрій. Стоїмо далі.
Після запеклих боїв чоловіки на цих позиціях у волинських лісах відновлюють сили. Тут нині тиша і спокій.
Ми емоційно відпочиваємо - то саме головне.
Попри це тероборонівці знаходяться на бойовому чергуванні. Їхнє завдання - охорона північного рубежу.
Андрій, головний сержант бригади територіальної оборони:
Ми знаємо про поступове накопичення з боку Білорусі озброєння, особового складу. Ми також знаємо, що підрозділ "вагнерівців" прибуває на території Білорусі, тому ми знаходимось на бойових позиціях.
Тож зброю тримають напоготові.
Це кулемет Калашникова ПКМ. Достатньо серйозна зброя для ураження. Простий в користуванні.
Поки на кордоні все спокійно - тренуються.
Свої навички продемонстрували й командувачу Об'єднаних сил ЗСУ. Генерал Сергій Наєв проінспектував лінію оборони. З позицій, які облаштували тут тероборонівці, добре проглядається місцевість і потенційно загрозливий напрямок, яким можуть прориватися ворожі групи.
24 на 7 ці бійці пильнують наш кордон з Білоруссю і готові до будь-якого розвитку подій. Кажуть, їх вже нічим не залякати. Але скупчень ворожої сили попід нашими рубежами наша розвідка поки не бачить.
Сергій Наєв, командувач Об'єднаних Сил ЗСУ:
На даний час рівень загрози такий, що з того боку можуть бути тільки протиправні перетинання державного кордону якимись громадянами. Але це не означає, що так буде завжди. Нам відомо, що на території республіки Білорусь облаштовується польовий табір, але перекидання самих членів ПВК "Вагнер" на даний час не відмічено.
Та недооцінювати ворога не варто, каже боєць В'ячеслав. На сході йому вже доводилося битися з "вагнерівцями".
В'ячеслав, військовослужбовець сил територіальної оборони:
Є команда, щоб обороняти позиції, тримати, бо від них чекати чогось кращого і спокійного - це неможливо. Вони - найманці. Вони воюють за гроші.
В'ячеслав - киянин. До війни - кладівник. З бригадою пройшов увесь бойовий шлях на Луганщині. На Волині для побратимів став за шеф-кухаря.
Ми приготували сьогодні для вас і для хлопців український борщ. Ми через два дні варимо обов'язково, бо хлопці дуже люблять сало, часник, цибуля, і червоний борщ.
Традиційною українською стравою, приготованою на вогнищі в казані, частують і генерала.
Тут на позиціях є справні воїни, які не тільки майстри військової страви, але й відмінні кухарі. Борщ - дуже смачний, по-волинськи, дуже смакує.
