На Харківщині триває евакуація жителів [ Редагувати ]

Пані Тетяна показує фото свого зруйнованого будинку у селі Зелений Гай під Боровою. Це приблизно за 16 кілометрів від лінії фронту. Каже, півтора року жили під обстрілами.

Тетяна Кононенко, пасажирка евакуаційного поїзда:

З двох дня і до двох ночі били по нас. Тоді в чому були, в тому поїхали, боялися, і спину одбирало, чи будуть услід стріляти, чи ні. А взагалі ми півтора року жили там, я не знаю, як ми вижили. Ми все пройшли, і танкові постріли, ще з чогось стріляли, ми ж там близько до того, отак за 2 секунди, ми виходи чуємо, і за дві секунди навіть отак по нас били.

Родина виїхала спершу в Борову. Але й там почалися ракетні обстріли. "Червоний Хрест" допоміг евакуюватися до Харкова. Тепер сім'я погодилася перебратися на Закарпаття.

У якийсь притулок чи як зараз воно називається. Куди вивезуть, ми не знаємо. 

- Не страшно так далеко їхати? - Ні, страшно оте, що було, ото страшно. У нас будинок, ми будували все життя, двоповерховий. І вони думали, що, може, там штаб. І от туди КАБ.

Із собою везуть свого улюбленця - Боба. 

Микола Кононенко, пасажир евакуаційного поїзда:

Собака з бліндажа, подарок мені від солдатів. У відрі його привезли, він найменший остався. А більшеньких хлопці розібрали. Мамка його на розтяжці розірвалася. У нього досі нога болить.

Пані Зінаїда хоче дістатися до своїх знайомих у Тернополі. Розповідає, у 2022-му виїхала зі Сватового, жила у Харкові в гуртожитку. Нині наважилася евакуюватися на захід України.

Зінаїда Пугачова, пасажирка евакуаційного поїзда:

- Якщо буде підходяще щось, звісно, лишуся. - Намучилися вже? - Не те слово, ось це останнім часом гримить і гримить, гримить. За що нам така кара.

Анастасія прямує теж на Закарпаття. Дівчина родом з Добропілля, що на Донеччині. Була у родичів у Вовчанську.

Анастасія Рогачова, пасажирка евакуаційного поїзда:

У мене тут дядько живе, Вовчанський район, село Шевченкове. Вийшло так, що там бахкало пристойно так. Востаннє - учора, позавчора гахнуло так, що довелося лягати на підлогу, посипалась штукатурка. У мене тітка викликала евакуацію. Ну, і я разом із ними евакуювалась.

Волонтери допомогли переселенцям дістатися до вокзалу. Дали з собою продуктові набори, постіль. Цього разу на Закарпаття вирушило 17 осіб. Чиновники обласної адміністрації кажуть: до Харкова нині з прифронтових зон прибули 12 тисяч громадян. Та їхати далі, до інших регіонів, не квапляться.

Іван Сокол, директор Департаменту цивільного захисту Харківської ОВА:

Люди не виявляють великого бажання евакуюватися, тому що кожен хоче якнайшвидше повернутися додому. У кожного є тут територія домоволодіння, фактично кожен з евакуйованих людей посадили городи та намагаються як можна швидше повернутися для того, щоб там прополоти або вже збирати урожай. І всі ж надіються на те, що скоро всі повернеться додому.

Такі вагони для виїзду до безпечніших регіонів у військовій адміністрації обіцяють відправляти щотижня. Місця є для всіх охочих.