Шукали Євангеліє під дулом автомата: як музейники рятували історію від окупантів [ Редагувати ]
Окупанти нищать, руйнують та грабують нашу спадщину. Під прицілом ворога українські музеї. Наприклад, Григорія Сковороди на Харківщині. Цей заклад російські військовики нищили цілеспрямовано - прямими ракетними ударами.
Та, попри пошкоджені приміщення, музеї живі: евакуйовують свої колекції, доглядають за ними в інших містах та влаштовують пересувні експозиції.
У ніч проти 7 травня 2022-го росіяни прямим влученням "Калібру" поцілили в будівлю Національного музею Григорія Сковороди в Сковородинівці. Музейна споруда вигоріла дотла. Чи не єдине, що вціліло в садибі Ковалівських, де свої останні дні жив український філософ, - його гіпсова скульптура.
Ганна Ярміш, завідувачка науково-освітнього відділу Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди:
Спасибі Богу, що врятував його. Взагалі Сковорода оберігатиме все тут.
Частину колекції втрачено назавжди.
Наталія Мицай, директорка Національного літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди:
Частина експозиції була в схові. Але частина звичайно ж була готова до евакуації, і під час пожежі була знищена.
А це Ізюмський краєзнавчий музей імені Сібільова. На початку війни опинився на лінії вогню.
Галина Іванова, директорка Ізюмського Краєзнавчого музею ім. М. В. Сібільова:
Сюди не можна було дістатися, тому що безкінечно йшли ракетні обстріли, обстріли з гармат, авіаудари. І тому співробітники місяць сюди не могли дійти, тому що дуже було небезпечно.
Та навіть під обстрілами, в перші дні війни, співробітники змогли забрати й заховати найцінніший експонат - напрестольне Євангеліє, якому понад 300 років.
Галина Іванова, директорка Ізюмського Краєзнавчого музею ім. М. В. Сібільова:
Кілька разів його приходили шукати, але ми не признавалися, де воно знаходиться. Тобто абсолютно таємниця була. Після деокупації його відразу дістали. Оскільки воно набралося вологи, на ньому з'явилася пліснява, то довелося його віддати реставраторам.
Окупанти вкрали колекцію самоварів. Приходили й до музейників.
Приїхали чеченці й вимагали від співробітників музею, навіть наставляли на них автомати й казали: "Покажіть нам підземний хід до Святогірська". Вони кажуть: "Це легенда". Вони: "Ні, ви брешете". Ми кажемо: "Це легенда".
Про справжні цінності музею окупантам розповіли колаборанти. Та експонати від пограбування врятувала самовпевненість росіян.
Галина Іванова, директорка Ізюмського Краєзнавчого музею ім. М. В. Сібільова:
Тому що вони вважали, що весь музейний фонд він буде належати росії. І навіть отут поруч посадили блокпост, поставили, посадили туди військовослужбовців, які охороняли будівлю і не дозволяли нікому туди заходити.
Працівників закладу пропускали, щоби ті прибирали. Цим співробітники й скористалися. І потайки ховали вартісні предмети.
Галина Іванова, директорка Ізюмського Краєзнавчого музею ім. М. В. Сібільова:
Тільки співробітники приходили й влітку працювали, діставали, сушили. Ну, в будівлі, розумієте, в ній два прямих прильоти, впала стеля, повністю посипався дах. І тому доводилося тут багато працювати для того, щоб все зберегти.
Після деокупації Ізюма 90% колекції Ізюмського краєзнавчого вивезли. Цінні картини й порцеляна - на зберіганні в секретному місці. А в спорожнілих залах тепер облаштували музей окупації. Експонати для нього ізюмчани приносили, зриваючи триколори з будинків і збираючи все просто на своїх подвір’ях.
Ось фото їх письменник-пропагандист Захар Прилепін. Оцей Оплот його. Ось він разом з нашими колаборантами.
Тут і форма окупантів.
Народное ополченіє Донбаса, розумієте? От воно благеньке, поганеньке. Ну, а для всіх іноземців, я просто отак на каву показую завжди Черевик, місто москва. Щоб не казали потім, як на Донбасі, що у нас тут нєт.
А найцікавіший експонат - це оця казка, в якій у нас написано номер банківської картки. Так, він написав номер банківської картки.
Після визволення Ізюма, з гори Крем’янець вивезли й половецьких баб 10 століття. Одну росіяни таки встигли знищити.
Світлана Шекера, кореспондентка:
За легендою, половецьких баб розбивати не можна, дуже погана прикмета. Так воно і сталося, після того, як першу бабу розтрощив російський снаряд, довго на Ізюмщині окупанти не протрималися.
Ізюмський краєзнавчий музей і досі без опалення та з єдиним вцілілим вікном. Нині основна експозиція - це документування сучасних воєнних злочинів росіян. І експонатів дедалі більшає.
