У Горенці волонтери відновлюють домівку великій родині [ Редагувати ]
Волонтери продовжують допомагати українцям, які залишилися без житла через російську агресію. Чимало таких людей, зокрема, в селі Горенка на Київщині. Наша наступна історія про велику родину, що нині тісниться в модульному будинку. Втім, об'єднала небайдужих навіть з-за кордону. Репортаж Анатолія Журавльова.
Село Горенка - це недалеко від Києва. На вулиці - спека. Та на погоду давно не зважають волонтери, які допомагають людям відновлювати житло після ворожих ударів.
Володимир Стоцієнко, волонтер:
Ми й зимою, і під снігом, і під дощем працювали. Настрою влітку більше - квіти, вишні, метелики!
Цього разу команда працює на ділянці пані Оксани. Дім, де жінка мешкала разом із мамою, доньками та онуками, зруйнований у березні 22-го.
Оксана Семенченко, жителька села Горенка:
Ми 4-го березня уїхали, бо тут дуже було страшно. Ми уїхали, а потім нам сообщили, що попала бомба, і будинку нема.
Нині родина тісниться в модульному будиночку. Але як перезимувати ще раз в таких умовах навіть уявити тяжко, розповідає жінка.
Оксана Семенченко, жителька села Горенка:
У них стінка дуже тонка і весь вагончик - всередині вагонка, тут залізо. Воно світло виключили - всередині холодно, буквально пів години, і вже все - уже як в морозильнику.
Але у "добробатівців" амбітні плани. Хочуть встигнути допомогти родині до настання холодів.
Дмитро Іванов, СЕО волонтерського руху "Добробат":
Демонтаж. Після демонтажу почнуться будівельні вже роботи - стропильна частина, дах... Я думаю, що тут буде не менше 30 виїздів, бо площа немаленька.
Вже другий рік у нас немає ніякого остраху, ми беремося за різні об'єкти, робимо різні об'єкти з "нуля", відновлюємо об'єкти, інфраструктурні об'єкти робимо.
Серед волонтерів також є ті, хто втратив домівку під час цієї війни.
Володимир Стоцієнко, волонтер:
Я ж в Маріуполі місяць був, поки виїхав. Мене теж волонтери вивезли, так що я сам зобов'язаний просто допомагати другим! Мені ж допомогли.
Ісса - колишній віцеконсул Гвінеї в Україні. Він уже давно спільно з "добробатівцями" відновлює житло українців. Згадує, як прийшов з другом на першу толоку. Відтоді знаходить вільні дні для такої гуртової роботи.
Ісса Садіо Діалло, волонтер, президент Африканської ради в Україні:
Коли ми закінчуємо об'єкт якийсь, і бачу очі власників, бачу, наскільки вони дуже задоволені, і я маю почуття якісь, що зробив щось добре. І кожен раз я почуваю, коли зробив щось добре - дуже гарно себе почуваю.
Волонтери кажуть: неабияк мотивують і дружні стосунки у команді.
Володимир Стоцієнко, волонтер:
Це не те що сім'я, а це більше - брати, сестри... Я не можу передати цієї атмосфери! Сюди прям уже тягне. Хочеться працювати, комусь щось допомагати
Ісса Садіо Діалло, волонтер, президент Африканської ради в Україні:
У нас дуже гарний гуморист пан є, який розкаже анекдот якийсь смішний, і коли ми відчуваємо, що уже втомилися, він як психолог - підкине якийсь анекдот, і люди сміються, і набирають знову нові сили.
Олександр, волонтер:
Друзів знайшов, з якими спілкуюся, з якими працювали, з якими, окрім і "Добробату, працювали.
Загалом по всій країні працюють уже понад 50 тисяч "добробатівців". Та волонтерський рух і далі приймає кожного, хто готовий підтримувати людей у потребі.
Дмитро Іванов, СЕО благодійної організації "Добробат":
Це філософія об'єднання, яка об'єднує людей різних професій, і взагалі це поклик душі. Люди допомагають людям. У нас багато таких історій, коли люди їм допомогли, і вони ідуть далі з нашими волонтерами. По вулиці, в інші населені пункти приїздять. Люди хай донатять на ЗСУ, а ми знайдемо ресурси - у транснаціональних компаніях, у соціально-відповідального бізнесу й у міжнародних партнерів.
А ми ще неодмінно повернемося на цей будівельний майданчик, щоб побачити, як зміниться зруйнована ворожими обстрілами оселя Оксани та її родини. Волонтери запевняють: новосілля вже скоро!
