У Дніпрі відкрили Алею пам'яті загиблих військових [ Редагувати ]
Сьогодні День захисників і захисниць України. У Дніпрі з цієї нагоди відкрили алею пам'яті. Ініціаторами її створення стали матері та жінки полеглих героїв. Все зроблено їхніми руками: і меморіальний майданчик, і розфарбовані доріжки, і клумби. Головне, кажуть, аби про їхніх героїв не забували, і було місце, де можна вшанувати їхню пам'ять.
Мій ворон. Холодний Яр він пройшов у цій бригаді з 14 року.
У 2014-15 роках чоловік Світлани у лавах 93-ї бригади тримав оборону у Пісках, Водяному та Опитному. Далі був Донецький аеропорт.
З майже останніх їх вивозили з аеропорту.
Життя чоловіка обірвалося 7-го травня 22 року на Харківщині.
Світлана, вдова військовослужбовця ЗСУ:
На Харківському напрямку, 50 кілометрів від Ізюма, у лісосмузі їх взяли в оточення і все.
Зараз вдова військовослужбовця разом з рідними інших полеглих героїв створює алею пам'яті.
Це пам'ять про наших хлопців, які загинули.
До ініціативи долучилися понад 80 матерів, вдів та просто місцевих жителів. Починалося все з прибирання території. З Площі Єдності вивезли два КАМАЗи сміття та гілок. А нині тут меморіальний майданчик, де на кожному прапорі записані позивні загиблих захисників.
Фарбу та матеріали для облаштування алеї рідні закуповують власним коштом, а рук до справи докладають усі небайдужі. Дівчата висаджують хризантеми, а доріжки прикрашають українським орнаментом.
Ідея створити Алею пам'яті належить Любові Ковальовій. Її син зник безвісти після оборони "Азовсталі". На його повернення матір чекає понад усе.
Любов Коваленко, мати зниклого безвісти:
Служив з 15 року. Під час маріупольського загарбництва цього зник на "Азовсталі". Шукаю, чекаю.
Алею створюють у Новокодацькому районі, бо переважно загиблі хлопці жили саме тут.
Любов Коваленко, мати зниклого безвісти:
Ви знаєте, дуже багато хлопців підходить, стають на коліна, плачуть, ми кожного дня з ними теж плачемо, ридаємо, підтримуємо один одного.
Мого синочка - Карпенко Роман Ігорьович, пішов до лав у 20 році. На контракт потрапив до 53 бригади, був розвідником.
Життя Романа обірвалося у 22 роки, під час оборони Волновахи. Тепер його ім'я майорить на українському стязі.
Це день пам'яті, чи місце пам'яті наших хлопців.
Доповненням на алеї будуть стенди з портретами полеглих героїв разом з їхніми історіями.
Олег Денисенко, голова адміністрації Новокодацького району:
Замовлені 10 стендів тригранників, на яких будуть фотографії та історія загиблих воїнів саме Новокодацького району.
Щомісяця портрети захисників мінятимуть на нові, щоб місцеві жителі знали в лице тих, хто віддав життя за Україну.
