Кам'янка готується демонтувати пам’ятники російським діячам [ Редагувати ]
Нав’язана історія. У місті Кам’янка на Черкащині Державний історико-культурний заповідник готується демонтувати пам’ятники російським діячам – декабристам, Пушкіну і композитору Чайковському.
Науковці довгий час просили в Міністерства культури України дозвіл на їх знесення і повну зміну концепції експозицій. Чи вдалося це? Дізнавався Станіслав Кухарчук.
Центр України, місто Кам’янка, яке було засноване ще за часів Речі Посполитої й належало українському гетьманові Богдану Хмельницькому. Але і дотепер головною окрасою є парк імені російських декабристів, з однойменним пам'ятником їм, пам’ятником російському поетові Пушкіну і пам’ятником російському композитору Чайковському…І жодних згадок про Україну. До речі, ось ця дата 1825 рік - теж не має стосунку до Кам’янки, адже це рік початку повстання декабристів в росії.
На початку 19 століття на території парку була садиба російського поміщика Давидова. Він був одним з тих самих декабристів, тому в 70-х роках радянська влада з місцем пам’ятки особливо не вигадувала. Російського поета Пушкіна у Кам’янці комуністи теж вшанували не просто так – він бував в гостях у Давидова. Щоправда, один раз за все життя. Зараз його пам’ятник на фоні повітряної тривоги виглядає доволі символічно.
Літера Z на постаті й кров на взутті Пушкіна віднедавна вдало доповнюють його образ світоча російської поезії. Вдячності та пошани від українців, яких називав малоросами, імперському поету, як і його однодумцям-декабристам – зараз чекати годі.
Завідувач меморіального музею Олександр Мушта такій хазяйновитості кам’янчан не дивується. Пам’ятники - бронзові, а цей метал - недешевий. Раніше, доки закон про деколонізацію не набрав чинності, усі пам’ятники російським діячам на території парку охороняла держава Україна, і це теж абсурдно. Власне, як і сама історія їхнього встановлення тут за часів радянського союзу. Комуністи буквально за вуха притягли поміщиків і власників кріпаків до ідей соціалізму.
Олександр Мушта – завідувач меморіального музею "Зелений будиночок" Кам'янського державного історико-культурного заповідника:
Ану хто боровся проти царизму!? Подумали, подумали… Декабристи… А ми проти кого боролись? Теж проти царизму! Значить декабристи хто? Наші ідеологічні попередники… І відповідно на цьому вони зробили культ.
Культ російської культури у Кам’янському заповіднику, та й в місті зокрема навіть після подій 2014 був присутній скрізь. Школи, вулиці, провулки й сквери й далі йменувалися - Пушкіна, декабристів, Чайковського. Російський композитор часто гостював тут у своєї сестри. Донедавна меморіальний будинок, де жив Чайковський, був завішаний портретами російських генералів часів імперії.
За легендою на цьому роялі Чайковський імпровізував тихими вечорами у "малороській глибинці" і навіть надихнувся тут на написання свого "Лебединого озера." Через це Кам’янка навіть за часів незалежності Україна була ледь не Меккою для музикантів. Довгий час цей культ активно фінансували російські державні спецфонди.
Олександр Мушта – завідувач меморіального музею "Зелений будиночок" Кам'янського державного історико-культурного заповідника:
У нас був конкурс Чайковського там… І була така організація "Росзарубіжцентр", і він на конкурс Чайковського надсилав якісь кошти, якісь подарунки. Перед тим, як іде війна, іде повзуча окупація у сфері гуманітарної політики, і це росія свідомо робила.
І це просування російської культури кремлем відбувалось - хоч і не відкрито, але аж до початку повномасштабного вторгнення …
Змінилась лише назва… Були фашисти німецькі, стали фашисти російські
Не добираючи слів, завідувач Кам’янського історичного музею проводить відвідувачам екскурсії. 25 років свого життя науковець досліджував історії Холодноярської республіки. Адже чимало подій боротьби холодноярців із більшовиками відбувалися саме у Кам’янці. У приміщенні нинішнього музею, навпроти парку Декабристів тоді, сто років тому, містилося управління НКВД.
Пан Юрій веде нас у підвал на території музею. Ширмою культури з Пушкіним і Чайковським московія намагалася приховати моторошну історію цього місця.
Оце східці, там іде коридор… Вірніше підвал, в якому тримали заручників, заарештованих. Розстрілювати трошки далі… Метрів за 50 будинок, там був підвал, який вони забили трупами людей.
Справжня історія Кам’янки значно глибша, аніж російські імперці намагалися вкласти її у пам’ять українців. Тут жив і працював Хмельницький, творив Шевченко. З цих місць починалися Коліївщина і Холодноярське повстання. Але в центрі України росіянам було вигідно, щоб знали тільки Пушкіна, декабристів та Чайковського.
Юрій Ляшко – завідувач Кам'янського історичного музею:
Історія багата? Багата! А чому знають тільки Пушкіна? А я ж кажу: методика радянської системи була в чому, потрібно було поєднати Україну і росію, і її легше всього поєднати відомими людьми, а Кам’янка - найкраще для цього підходить, ми ж їх не відкидаємо з історії – вони тут були, але робити акцент на цьому не можна, бо це маркери російського миру, росіяни ідуть до них… У Кам’янці вони стоять, і це "исконно русская земля".
Таке бачення і захоплення російським культурним простором насаджували українцям десятиліттям. Струсити його з себе українці змогли лише після початку повномасштабного вторгнення. Пані Тетяна приїхала на екскурсію до Кам’янки зі столиці. Каже: історію цього краю цікаво слухати й знати, а от пам’ятники російським діячам відверто дратують.
Тетяна – відвідувачка заповідника:
Вони не потрібні нашій культурі – це моя думка. - Чому так вважаєте? - Мені наші воїни зараз… Треба ставити нашим воїнам, нашим захисникам і нашим громадянам видатним.
І так буде. Міністерство культури нарешті дозволило Кам’янським музеям змінити свої експозиції, а російських бронзових ідолів демонтувати. Незабаром на Кам’янський історико-культурний заповідник чекає велике прибирання.
