Опора війська: як сержанти змінюють українську армію [ Редагувати ]
Їх називають "опорою війська". Саме вони стежать за дисципліною і навчають солдатів. А ще ухвалюють рішення та підіймають моральний дух бійців. Це сержанти. Вони докорінно змінили українську армію. Що розповідають про свою службу ті, хто носить сержантські погони - сюжет Сніжани Сидорук.
Олег нині за інструктора. В одному з тренувальних центрів Сухопутних військ ЗСУ вчить новобранців зачищати окопи від умовного ворога.
Щоб стати на захист України, Олег повернувся з-за кордону, де працював кілька років. Боронив країну на Сході, воював на Покровському напрямку. Тоді ще солдат-піхотинець, а тепер вже сержант.
Олег, військовослужбовець ЗСУ:
Я дійсно гордий тим, що я сержант. Під час нашої війни сержанти відіграють дуже-дуже величезну роль під час проходження бойових дій.
Базову військову підготовку Олег пройшов у Великій Британії. Там же закінчив сержантські курси.
Олег, військовослужбовець ЗСУ:
Їхні інструктори вже беруть досвід з наших, тобто вже навіть наші там сержанти їздять туди, то вони вже прислуховуються до роботи нашої, тобто така як в нас війна, в принципі такої війни ще ніде не було.
А це сержант Петро із позивним "Капелан". Він - сапер.
Петро, позивний "Капелан", військовослужбовець ЗСУ:
Перший фронт значить на Київщині - Малин-Іванків. Це ліва сторона на Київщині, ми якраз працювали, і другий фронт - це був Бахмут-Лисичанськ. От це якраз дорога життя Бахмут-Лисичанськ на НПЗ - це нафтопереробна база. Там Вовчоярівка. Миколаївка. Там і отримав поранення.
Після важкої травми Петро працює з курсантами. Вчить, як поводитися з мінами й розтяжками. Переконаний, ці знання врятують не одне життя, адже ворог нашпигував наші землі смертоносним залізяччям.
Петро, позивний "Капелан", військовослужбовець ЗСУ:
Мінує всім. Ну в принципі сучасне, що є - це ПОМ-2, ПОМ-3, які мінуються дистанційно. Закидують. ПФМ-1 є теж в принципі, дистанційно вони закидують, прямо заселяють поля, просто накидують дуже багато. Але це все можна пройти.
Іван з позивним "Лісничий" у військо прийшов добровольцем з лісової галузі. Бойове хрещення отримав влітку 22-го - стримував ворога під Попасною, а взимку бився за Торецьк.
Іван, позивний "Лісничий", військовослужбовець ЗСУ:
Нас перекинули на відтинок фронту біля Попасної. Там було напівоточення, і ми стримували, прикривали оборону Лисичанська, Сєвєродонецька. Не давали ворогу зайти в тил. Обороняли ми місто Торецьк, і вже при захисті міста Торецьк отримав тяжке поранення.
За роки повномасштабної війни "Лісничий" дослужився до головного сержанта ЗСУ. Саме на них тримається військо. І це відрізняє сучасну українську армію від радянської. У нас вже кілька років, як і в НАТО, сержанта вважають лідером у бойовому колективі й наставником для підлеглих.
Сержант - це батько, це має бути батько, який показує своїми діями, надихає, веде. В нас так і звучить наш лозунг: "Іди за мною, роби, як я!"
