Втратили кінцівки, але не дух: як поранені бійці готуються до бою [ Редагувати ]
Якнайшвидше повернутися до побратимів – одна з головних мотивацій для поранених бійців, які проходять реабілітацію. Наш наступний сюжет з Дніпра про тих, хто втратив у боях кінцівки, але не жагу боронити Україну. Олена Мендалюк розповість, ким тепер вони бачать себе у війську і як готуються стати на протези.
Володимир працює з реабілітологом – готується до протезування. І має на меті...
Стать на ноги й попробувати вертатися.
Назад до побратимів боронити українську землю. Він – кулеметник. Пройшов Соледар, Бахмут, Часів Яр. У квітні минулого року на позиціях біля Красногорівки ворог поцілив прямо з танку. Боєць втратив обидві ноги.
Володимир – військовослужбовець:
Пряме попадання в товариша, а я був коло нього, ну, в 5 метрах – це ж ні про що. Тягнули, а я ще відстрелювався. - Це як було? Вас тягнули, а ви ще по росіянах стріляли? - Так. На адреналіні.
Далі численні операції. Лікарям довелося провести високу ампутацію. Проте Володимир жодного дня не сидів склавши руки. На реабілітації був у кількох медзакладах, нині вже останній етап – підготовка до протезування.
Силою духу та наполегливістю воїна вражений реабілітолог Владислав. Вони лише кілька тижнів як виконують програму відновлення, але вже є помітні результати.
Владислав – фізичний терапевт центру реабілітації:
Наш план реабілітації - ми хочемо, щоб він навчився стояти самотужки, без цієї системи, з використанням невеликої палички, і потім починати ходити.
Успіх реабілітації та її тривалість залежить від того, коли саме пацієнт починає працювати над своїм тілом.
Сергій – головний лікар:
Дуже важливо розпочати реабілітацію вчасно, м'язи атрофуються, і, на жаль, людина, яка не пішла зразу, яка не відновила м'язи вчасно, може ніколи не стати на ноги. Не втрачайте час.
Володимир у цьому реабілітаційному центрі лише кілька днів. Готується стати на обидві ноги, аби повернутися до побратимів. Поранений на Запорізькому напрямку 2 місяці тому.
Володимир – поранений військовослужбовець:
"Мавіком" скид був, ми відходили, нас обстрілювали, і попався мені в ноги скид. І все. Назад вернутися до хлопців. - Ким себе бачите? На цей момент після протезування водієм БРДМ.
Владислав – фізичний терапевт центру реабілітації:
Наша зараз задача, поки формується сама кукса і формується шов, закривається рана - підтримати м'язовий тонус, підтримати суглоб, готувати до протеза.
Подолати пацієнтам психологічний та фізичний бар’єр під час реабілітації допомагає ветеран за позивним "Алмас".
Позивний "Алмас" - працівник центру реабілітації:
Найперше я дивлюся на шеврон. Він на мій шеврон дивиться, а я - на його. І ми одразу визначаємо: свій/чужий. Ми не друзі, ми - побратими, тож відразу знаходимо спільну мову.
Ветеран і сам на протезах. Пішов добровольцем на початку повномасштабного вторгнення. У січні 23-го поблизу Бахмута втратив обидві ноги. Тепер допомагає подолати цей шлях воїнам з ампутаціями.
Позивний "Алмас" - працівник центру реабілітації:
Хлопчику 20 років, мені в березні буде 61 рік, він мені як дитина, так воно є, моїй дитині - 35 років. Як можу, не лише гарними словами пояснить, а й матюками, і мене слухають хлопці - і 40-річні, і 50-річні.
У центрі на реабілітації побували вже 1400 бійців. Усім надано фахову меддопомогу - кажуть працівники закладу. І додають: сильне бажання воїнів найкраще допомагає повернутися до повноцінного життя.
