Мільйон ветеранів втратили здоров'я на війні: чи підтримує держава героїв [ Редагувати ]
Понад мільйон українців має офіційний статус ветеранів російсько-української війни. Деякі фахівці вважають, що його можуть отримати близько 6 мільйонів співвітчизників.
Нині наша країна - перша, як мінімум в Європі, за кількістю людей, що перенесли ампутацію кінцівок. Люди на візках та з протезами - вже звичне явище.
Як живуть герої, що втратили здоров'я на війні? Чи достатньо допомоги від органів влади? І чого очікують ветерани від суспільства? Подробиці в матеріалі Євгена Лесного.
Звичайна багатоповерхівка у спальному районі столиці. Поруч із під'їздами - пандуси.
Марина Смоляк - офіцер, служила в "Азові". Потрапила під авіаудар в Маріуполі та дивом виїхала в травні 22-го у вигляді цивільної. Нині самостійно виїхати з будинку не може.
Мій чоловік допомагає. Тільки з допомогою. Ставлять дуже машини і навіть задом з бордюру не можеш спуститися.
Голова Спілки поранених ветеранів війни Андрій Кучер вважає: на четвертому році повномасштабної агресії реальність для ветеранів з інвалідністю часто відрізняється від гасел.
Андрій Кучер, голова ГО "Спілка поранених ветеранів війни "Міцні 300"":
Декларативні речі не співпадають з реальністю. Є багато нормативних документів, вони дійсно гарно прописані. Є навіть деякі ініціативи на державному рівні, які мають спонукати відкритості інфраструктури в Україні.
За даними Міністерства у справах ветеранів, в Україні вже понад мільйон громадян мають цей статус.
Руслан Приходько, заступник міністра у справах ветеранів України:
За період з 2014 року на сьогодні, за даними Єдиного державного реєстру ветеранів війни, в Україні понад 1 мільйон учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, таких осіб на сьогодні близько 120 тисяч.
Це, зокрема, й люди з різними рівнями ампутації та на візках.
Андрій Кучер, голова ГО "Спілка поранених ветеранів війни "Міцні 300"":
Це має стати національною ідеєю. Доступність - це те, що нас буде супроводжувати надалі не одному поколінню. Ми вже розуміємо, скільки буде ветеранів. Ми наразі вже номер один в Європі за кількістю ампутованих осіб.
Український сегмент соцмереж сповнений відео з хлопцями та дівчатами, що проходять реабілітацію та опановують протези. Люди на вулицях країни на протезах чи у візку - тепер звичне явище.
Наразі всі витрати на протезування ветеранів війни, а це учасники бойових дій та люди, що отримали інвалідність у зоні бойових дій, оплачує держава.
Руслан Приходько, заступник міністра у справах ветеранів України:
Нині держава повністю покриває як механічні протези, так і біонічні протези. І якщо говорити про вартості, до прикладу біонічних протезів, то гранична вартість по верхніх кінцівках на сьогодні біонічних протезів складає 4,2 млн грн. Це достатньо збільшена сума показників.
Самі ж ветерани війни відзначають: держава, звісно, "рухається в бік" їхньої підтримки.
Андрій Кучер, голова ГО "Спілка поранених ветеранів війни "Міцні 300"":
Ось заходимо в документи і тут посвідчення ветерана, і тут же в сервісах я оформив ветеранський спорт. Мінвет виділяє 1500 в три місяці. Є "Київ цифровий", я підтвердив статус ветеранів і, наприклад, година паркування у мене безкоштовна.
Але водночас є проблема з працевлаштуванням. Ось це відео буквально вибухнуло в тік тоці. Хлопець на протезах працює в доставці.
На цій доставці я все одно багато не заробляю, а на роботу ніде брати не хочуть. Я вакансії залишаю, я говорю, що пересуваюся на протезах. Ніде на роботу брати не хочуть.
Така сама проблема і в Марини. Попри стан здоров'я, вона все ж намагалася працевлаштуватися.
Марина Смоляк, ветеранка російсько-української війни:
Я у "Ветеран хаб" зверталася, і ось тут рядом в ЦНАП. Ну, там немає обладнання. Вони з радістю. Там відкривали відділ ветеранів. Я хотіла туди.
У Міністерстві у справах ветеранів запевняють: роблять все, щоб такого уникнути.
Руслан Приходько, заступник міністра у справах ветеранів України:
На сьогодні внесений ряд змін, які визначають пріоритет для ветеранів і ветеранок при працевлаштуванні в органах державної влади і місцевого самоврядування. У нас створена електронна карта вакансій.
А ще існує велика проблема з житлом. Багато ветеранів з інвалідністю є одночасно і ВПО. І майже всі державні виплати віддають за оренду. Питань безліч. Та як нас запевняють самі ветерани, важливо, щоб всі рішення в профільному міністерстві ухвалювали спільно з ними.
Андрій Кучер, голова ГО "Спілка поранених ветеранів війни "Міцні 300"":
Мабуть, в першу чергу було б правильним навести лад у формулюваннях, де різниця між УБД, ветераном і людиною з інвалідністю? На цей час це перемішено. Що робить ветеран після отримання свого статусу? Куди він йде? Що він робить? Отримує, наприклад, якісь соціальні гарантії?
Геннадій втратив кінцівку на фронті, хоча досі є військовослужбовцем.
Геннадій Удовенко, чинний військовослужбовець, ветеран:
Хоча я не розумію, коли я стану ветераном.
На думку ветерана, що навіть не здогадувався про свій статус, найважливіша реабілітація - психологічна. Свій шлях повернення в цивільне життя він знайшов через драматургію. Закінчив курси для ветеранів та військових. У власній п'єсі описав, як втратив ногу.
Геннадій Удовенко, чинний військовослужбовець, ветеран:
Мене запросили рік тому на навчання драматургії. Курс називався "Театр ветеранів". І я його закінчив. В умовах курсу було написання п'єси - її схвально сприйняли.
- У зв'язку з демографічною кризою, високою смертністю та міграцією населення, ми з дружиною прийняли рішення. - Вона теж вступила до ТРО? - Ні, краще. Ми вагітні.
На маленькій сцені "Театру ветеранів" ставлять п'єси, написані самими військовими. Про їхній біль і страхи. Актори: ветерани, поранені.
Олексій Гладушевський, режисер "Театру ветеранів":
Воїни соромляться про це говорити. І саме через мистецтво вони розуміють, що про це можливо говорити. Ми бачимо, що за три роки повномасштабного вторгнення вона стає однією з самих проблематичних, що розпадаються сім'ї.
Співзасновник "Театру ветеранів" Максим Девізоров вважає: важливо, щоб цивільні побачили життя очима саме тих, хто пройшов війну. Тоді не буде непорозумінь.
Максим Девізоров, актор, режисер, драматург, співзасновник "Театру ветеранів", чинний військовослужбовець, ветеран:
Це і є наша реальність. Ми щодня зустрічаємо людей з ампутаціями. І вони мають розуміти, що чим скоріше підлаштуюсь під це і зрозумієш, що це реальність, тим краще буде всім навколо.
Важливо прийняти, що ветерани - вони як і всі інші, так само різні. Єдиних правил спілкування не існує.
Тетяна Руденко, керівниця ГО "Вільний вибір", психологиня:
Єдина формула - звертайтесь і спілкуватись з людьми так, як би ви хотіли, щоб зверталися і спілкувалися з вами. Проблем насправді дуже величезна кількість, тому що люди, повертаючись, не мають чіткого алгоритму розуміння, на що вони мають право. Люди повертаються в такому процесі адаптації, що сам по собі є непростим процесом переорієнтування назад до цивільного життя.
Варто зрозуміти: люди, які пройшли війну і стали ветеранами, з нами вже назавжди.
Андрій Кучер, голова ГО "Спілка поранених ветеранів війни "Міцні 300"":
Не відводьте очей. Це найбільш принизливо, коли я йду вулицею в формі і я бачу, як від мене відводять очі. І це такий виклик, наче ти непотріб. І все, що ти робив, воно просто дискредитовано.
Олексій Гладушевський, режисер "Театру ветеранів":
Мені дуже не подобається фраза: нам потрібно військових інтегрувати в суспільство. Потрібно суспільство інтегрувати в сучасних військових. Нам підлаштовуватися, а не їм під нас.
