Такого удару ще не було, будинок зразу розсипався: як рятувалися люди в Києві [ Редагувати ]
Головна тема випуску, безперечно, атака по Україні, яку вже назвали однією з наймасштабніших за роки війни! По мирних містах ворог бив усім рашистським "аналоговнєтним" арсеналом: "Калібри", "Іскандери", "Шахеди". Залучили й "партнерську" зброю - північнокорейські балістичні КN-23.
І все це на тлі "мирних перемовин" та майже одразу після слів путіна: "розібратися" з пропозицією - припинити вогонь по цивільних. Розібралися.
Основний удар припав на Київ. В українській столиці "русскій мір" забрав життя 12 людей - мешканців багатоповерхівки одного зі спальних районів міста. Серед загиблих - брат і сестра 21-го та 19 років. Будинок від удару буквально розсипався.
Весь день на місці працювали рятувальники. І наша знімальна група. Хроніка трагедії - у сюжеті Євгена Бригара.
Перша ночі. Вибухи чути у 5 районах Києва. Найпотужніші удари припадають на житлові квартали Святошинського району міста. За інформацією "Ройтерз", у багатоповерхівку влучає північнокорейська балістична ракета KN-23. Вмить десятки людей опиняються під завалами.
35-річний Костянтин - один із постраждалих. Все його обличчя та тіло у порізах. Чоловік пригадує, за секунду до вибуху вийшов на кухню зачинити вікно.
Костянтин, постраждалий:
Все розлетілося, я впав. Мене зразу прижало в кухню і все, шо було, все по мені пройшлося. Я сознаніє не потіряв, а зразу почав кричати, шо там дружина з дитиною. Ну, слава Богу дружина з дитиною нормально. Буквально біля них за кровать впало. Зараз адреналін пройшов, то починаєш розуміти, шо важко. Квартири нема, машини нема, нічого нема.
Костянтин каже: доведеться починати життя з нуля. Утім, найголовніше, що і він, і родина - живі. За словами лікарів: якби уламок скла відхилився на шиї Костянтина бодай на сантиметр - ім’я чоловіка найімовірніше опинилося б у списку загиблих.
Загалом до лікарень міста доправили ще 30 людей. Частина з них у тяжкому стані.
Масштаби руйнування тут приголомшують. Один житловий будинок знищено вщент, ще 7 сильно пошкоджено. Значно більше будівель, у яких з пошкоджень лише вибите скло. В радіусі кількох сотень метрів тут все всіяне склом, уламками. Хоча комунальники і небайдужі мешканці оперативно все намагаються прибрати.
Подружжя пенсіонерів Анатолій та Раїса втратили житло. У квартиру, яку сьогодні знищила ракета, вони переїхали з Херсона, тікаючи від обстрілів.
Анатолій, постраждалий:
Первый взрыв, падает строительный столб, падает возле меня один и второй. Я оказался здесь. И вот здесь вот это все завалено. Как я остался вообще жив, это чудо. Чудо. Все удивляются.
Поруч з Анатолієм, Раїсою та їхнім собакою - сусіди, які також лишилися без житла. Та попри все, мешканці згуртувалися й усю ніч допомагали рятувальникам діставати людей з-під завалів. Тепер не знаходять собі місця в очікуванні новин про своїх сусідів та друзів з ущент зруйнованого будинку, де цілий день триває розбір завалів.
Наталя, постраждала:
Я не знаю, загинув чи нє, Олєг, Віка. Ще, напевно, Даня, їхній син. Їх ще не врятували. Нам тільки шо показували, хто не опізнаний, але наче його там немає.
Цеглина за цеглиною рятувальники розбирають руїни. Час від часу влаштовують "хвилину тиші", щоб почути голоси тих, хто досі може лишатися під завалами. Найчастіше звідти не чути нічого. Та під час однієї з таких хвилин лунає голос 29-річного хлопця.
Павло Петров, речник ДСНС м. Києва:
Була "хвилина тиші". Рятувальник почав говорити один, його почули. Почали шукати, де саме він знаходиться. Знайшли й почали потихеньку, щоб не нашкодити йому, тому що невідомо було, в якому він стані. Він технічно знаходився вверх головою, це вже трохи поліпшило ситуацію. Коли вже докопалися до голови, мобілізували його, звільнили кінцівки та передали медикам.
Періодично на місці пошуково-рятувальної операції чути сльози й крики. Хтось упізнає серед тіл загиблих - родичів, друзів, однокласників.
За словами рятувальників, після удару в будинку не виникло пожежі. Це завжди ускладнює рятувальну операцію і знижує шанси на виживання. А тому надзвичайники продовжують сподіватися, що під завалами досі можуть бути живі люди. Для пришвидшення процесу залучають роботизовану техніку. Втім, кажуть: з кожною годиною шансів знайти вцілілих усе менше.
