"Служу українському народу" [ Редагувати ]

Поділитися таємницями виготовлення дембельського альбому та нагрудних знаків, плетіння аксельбантів і вдосконалення кирзових чобiт можуть і українські політики. Які теж проходили курс школи життя. В тих солдатах ще складно розпізнати було майбутнього президента чи спікера. А розпочиналося все теж з присяги.

Присяга: "Я, гражданин Союза Советских Социалистических Республик, вступая в ряды Вооруженных Сил, принимаю присягу и торжественно клянусь быть честным..."

За Союзу це було свято чоловіків. Вітали всіх. Тоді був День Радянської армії. Тепер - захисника Вітчизни. А ще - День народження президента України. Віктор Ющенко служив у прикордонних військах. Згадує про те, що вода була в дефіциті. Зате снігу - вище колін.

Віктор Ющенко, президент України: "Служив на кордоні у Вірменії і там була гора занесена снігом і в мене враження таке, що прийшов у листопаді, як узяв лопату, відкидав сніг. Потім приходять до мене, б'ють по плечу і кажуть: слухай, здавай лопату - дембель".

Присяга: "Я всегда готов по приказу Советского правительства выступить на защиту моей Родины - Союза Советских Социалистических республик..."

Микола Томенко про те, як потрапив до армії, й досі не втямить. Вчився в університеті. Закінчив один курс. Зненацька радянська країна відправила відвойовувати соціалізм у братній Афганістан. За час служби сержант Томенко потоваришував з мешканцями навколишніх кишлаків і спробував місцевих наркотиків.

Микола Томенко, заступник керівника Блоку Юлії Тимошенко: "Я пробував з міркувань того, що мусив підтвердити вихованцям, що це зло, а щоб підтвердити треба самому попробувати".

А ще за два роки Томенко вивчив фарсі і досконало засвоїв інтернаціональну мову: російський мат. Каже, брати-казахи та узбеки іншої не розуміли. Iнколи досі проскакує, попри всі спроби виправитись.

Микола Томенко, заступник керівника Блоку Юлії Тимошенко: "20 років лікування приводить до позитивних результатів, але остаточно ще не вилікувана. От дивись. Така фігня. Оце військова форма, але вона відбілена хлоркою, бо жара така і я поодинокий чоловік, який носив лички".

Присяга: "...клянусь быть честным, храбрым, дисциплинированным воином, строго хранить военную и государственную тайну..."

У депутата Олексія Ременюка взагалі жодної фотокартки у військовій формі. Чемпіон України з дзюдо служив у спецпідрозділі. Ядерні ракети на Балканах перевозив. Аби вороги не запідозрили, всі були в цивільному. Зате озброєні. Тому й дідівщини не було.

Олексій Ременюк, народний депутат України, лідер Партії політики Путіна: "Мы все были вооружены и поэтому это было опасно. Любой молодой мог ответить на оскорбление".

Що таке "дідівщина", не знає й Адам Мартинюк. Віце-спікер каже, що країну пішов захищати у "свідомому віці": в 25 років, після третього курсу аспірантури. Служив при штабі. Офіцерам-заочникам іспити допомагав складати. Тому на дембель Адама Iвановича відправляли з належною шаною".

Адам Мартинюк, перший заступник голови Верховної Ради України: "Я стояв на табуретці, навколо бігали друзі, підганяли шинель. Все те, що в традиціях. Заходить начштабу. Не побачили. Дозволяли різні висловлювання. 5 хвилин слухав. Після того побачив хтось і скомандував: "Смірно". Я, стоячи на табуретці, виконував команду "смірно" із напівготовою шинеллю".

Комуніст Адам Мартинюк вважає, що 23 лютого потрібно зберегти. Каже, це свято справжніх чоловіків. Націоналіст Олег Тягнибок проти. Це свято вважає пережитком минулого. Тягнибок навіть під час служби в радянській армії бандерівських пісень співав.

Олег Тягнибок, народний депутат України, лідер об'єднання "Свобода": "Я запропонував заспівати пісню бандерівську: "Там під львівським замком старий дуб стояв". Партизанська, бандерівська пісня. Але там були такі слова, що не зрозуміти, яка пісня. Різні національності представляли свою кульутру і ми українці знайшли у каптерці вишивані сорочки, вдягнулися, заспівали перед комісарам. Вони не зрозуміли, що то бандерівська, і дали перше місце нам".

Олександр Мороз теж свободу вже в солдатах полюбив. Удома його чекала дружина й маленька донька. Коли йшов на дембель, чепуритися часу не було. Прийшов Мороз з армії в погонах рядового і достеменно не знає, яке в нього тепер звання. А військову шинель взагалі бджоли доношували.

Олександр Мороз, народний депутат України, лідер СПУ: "Можливо, на Батьківщині шинель ще можна знайти, але батько коли був живий, то нею вулики прикривав. Тай я й не вліз би в неї".

Присяга: "Если же я нарушу эту мою торжественную присягу, то пусть меня постигнет суровая кара советского закона, всеобщая ненависть и презрение трудящихся".

Анатолій Кінах точно знає, що він полковник. Хоча в армії секретар РНБО не служив. У Ленінградському кораблебудівному інституті була військова кафедра. Щороку проходив практику на суднах.

Анатолій Кінах, секретар РНБО: "Часто путали приміщення, часто товариша шукали добу. Сотні приміщень, було багато цікавого в цей час".

Не служив і голова парламенту. Але морську термінологію добре знає. Після закінчення історичного факультету спікер два місяці був на військових зборах.

Володимир Литвин, голова Верховної Ради України: "Це було в Батурині, в мальовничому місці. Я відчув себе там, як риба воді. Тяготи служби мне були по плечу. Кроси я бігав в чоботях, 40 кілограмів ваги мав і мені було приємно спробувати військову службу".

Володимир Литвин каже, що за нього армійську кашу з'їли брати. Причому в достатній кількості. Один генерал-полковник, інший - генерал-майор.

Вистачає генералів і в самому парламенті. Найнижче звання тут - капітан. Рядових немає. Кажуть, заслужили, поки воювали у владних кабінетах.

Присяга: "Служу українському народу"...