Чому "плачуть" ікони? [ Редагувати ]
Ці факти не можна пояснити з точки зору науки. А можливо, i не треба цього робити? Адже йдеться про дива, якi стаються з релiгiйними святинями. Наприклад, у католикiв "плачуть" фiгурки Дiви Марiї, у православних - iкони.
Дива з іконами можуть відбуватися навіть тоді, коли над ними ще працює художник. Iконописцi кажуть, що неймовірно складно дається образ Христа. Причому, в цьому випадку не дiють нiякі закони малюнку. З якихось загадкових причин його образ може просто не виходити - не те обличчя, не тi очi. Деякі художники, коли пишуть очі святих, навіть затримують дихання.
З тими, кому не потрібні наукові докази і тими, хто вірить у дива, спілкувалася Наталя Ковальова.
Весна 92-го. До Введенського монастиря в Києві щодня приходять вчені. Не молитися - вивчати диво. Принаймні так це явище називають монахи. Все почалося з того, що скло, під яким зберігалася ікона Богородиці "Призри на смирення", трохи помутніло. Виявилося, що на зворотньому боці скла якимось чином відбилося зображення ікони.
Олександр Круть, який був начальником хімічної лабораторії, тоді мало вірив у диво. Він мав свою теорію щодо появи відбитку.
Олександр Круть, хімік, який досліджував відбиток ікони "Призри на смирення":
- Стекло приложили к иконе, когда она еще не высохла. Это мое мнение такое было. И мокрое изображение вследствие дифузии. Идет испарение, краска конденировалось на само стекло
Іконописець Сергій Іваненко теж знається на фарбах, якими писали давні ікони. Ось на таких дерев’яних дощечках святі образИ малювали і багато років тому. Він не поділяє думку, що дива з іконами можуть ставатися внаслідок якоїсь хімічної реакції.
Сергій Іваненко, іконописець:
- Пишут разными красками. Те древние иконы писались красками на воде, и там абсолютно ничего не может выделяться. Там все натуральные материалы: вода, мел, вощение.
Через якийсь час іконописець взагалі може не впізнати своє творіння, каже Сергій Іванович. Адже ікона, потрапляючи в храм чи до оселі, живе своїм життям.
Сергій Іваненко, іконописець:
- Как-то у меня взял икону один человек. Я через какое-то время попал в дом к этому человеку. И я ее не узнал. Она поменяла цвет, поменяла краски. И мне сказали: это ваша икона. Я сказал: не может бать.
Відбиток ікони Богородиці вчені вивчали переважно в монастирі. Ченці заборонили виносити Образ. Але частинку речовини, з якої утворився відбиток на склі, хімік Олександр Круть таки приніс до лабораторії. Саме тоді всі його попередні версії зруйнувалися дощенту. Уперше в інтерв'ю він розповість те, у чому не зізнавався на офіційних засіданнях.
Олександр Круть, хімік, який досліджував відбиток ікони "Призри на смирення":
- Скажу то, что не фигурировало ни при обсуждении, которое было. Я не говорил это никому - только мог в частных беседах. Что-то не вяжется в моей теории. А именно то, что само вещество – оно, когда я работал с ним в монастыре, оно имело одно свойство. А когда я привез в институт, оно изменилось. Вот эти нюансы я объяснить не мог. Вещество на самом обкладе – вязкое, липкое ,как мазеподобное. А когда привозишь в институт - оно совершенно другое. То, что это никем не сделано, то, что это никто не нарисовал - это я гарантирую 100%!
Хімік Олександ Круть тепер також вважає цю ікону дивом. Ось так відбиток виглядає сьогодні. Із кожним роком він стає більш чітким. Віряни залишають біля образу коштовні прикраси - на знак подяки за диво, про яке вони просили біля ікони. Те, що цей відбиток з‘явився саме 92-го року - не випадково, каже отець Авенір.
Отець Авенір, монах Введенського монастиря:
- Эта икона отобразилась как раз после раскола церковного, когда был церковный раскол, и многие люди растерялись и стали сомневаться в Боге.
А з цими образАми у Феодосіївському монастирі сталося диво фактично за одну ніч, напереродні Трійці. Приблизно так раніше виглядала давня ікона в цьому храмі - темна настільки, що неможливо розгледіти риси обличчя. Потім образ відновився.
Отець Ілларіон, настоятель Феодосіївського монастиря:
- В храмі багато ікон на рівні людського зросту. Звичайно, ми побачили, що ікони не такі, як раніше. Багато з них або стали зовсім світлими, або світлішими ледь-ледь. Для нас, монахів, це не є великим дивом. Іноді оновлення ікон є або знаком про добру звістку, або про якусь небезпеку.
Настоятель монастиря отець Ілларіон припускає, що ікони відновилися через те, що у храмі знову почали проходити всі служіння. Адже за радянських часів монастир не діяв.
Трапляється і таке, що ікони починають кровоточити. Священики трактують, це як знак застереження. Кілька років тому в Україну привозили образ Христа, залитий кров’ю. Поряд лежала біла хустинка, бо з нього весь час капала кров. Віряни приходили до ікони за зціленням, не знаючи, що образ, який кровоточить, не має цілющих властивостей, кажуть священнослужителі.
Отець Ілларіон, настоятель Феодосіївського монастиря:
- Кровоточіння ікон – це, як правило, попередження про якусь небезпеку. Чи як напоумлення тій чи іншій людині, що люди роблять щось не так.
Диво може статися не лише в храмі, а навіть у вас дома. Мироточать і такі іконки - це звичайна літографія. Але якщо вже таке трапляється, це вже не випадковість.
Отець Ілларіон, настоятель Феодосіївського монастиря:
- Чудеса бувають різні. Буває, що ікона мироточить. Більше відоме явище, як мироточинні. Коли та чи інша мироточить - ми спримаємо як милість.
В Україні найбільше таких випадків - коли ікони мироточили вдома у звичайних людей - припало на 1999-2000 роки. Тоді світова преса розпалювала пристрасті навколо збігу трьох нулів. Подейкували, що це свідчить про наближення лиха. Таким дивом, як мироточення, Господь хотів заспокоїти людей - кажуть монахи.
Отець Авенір, монах Введенського монастиря:
- Бог не творит чудеса просто так. Ему это не надо. Если он сотворяет чудо - то для укрепления веры.
