Кіноосвіта по-українськи [ Редагувати ]

Україна висуває художній фільм "на Оскар". Експерти Міністерства культури обрали для американського конкурсу психологічний трилер "Ілюзія страху". Переконують, що це стовідсотково український продукт, хоча всі головні ролі грають у ньому чомусь російські актори.

У світовій практиці вважається, що кіноіндустрія існує тоді, коли щороку в країні виходить на екрани не менше 100 фільмів власного виробництва. В Україні кіноіндустрія відсутня. Немає успішного, прибуткового кіно з українськими акторами.

І причина навіть не у грошах. Кошти на вітчизняний кінематограф виділяються пристойні: наступного року для зйомок фільмів Міністерство культури надасть 28 мільйонів доларів. Сума не така вже й мала. Наприклад, бюджет найдорожчої російської драми "Адмірал" був 20 мільйонів, а знаменита французька стрічка "Амелі" взагалі коштувала лише 10 мільйонів доларів.

Може, в Україні немає кому знімати і грати? Теж неправда, бо українські прізвища трапляються навіть у титрах голлівудських фільмів. Може, тоді вся справа в освіті? Існують думки, що начебто в Україні тепер погано вчать на акторів, режисерів і операторів. Тему досліджувала Наталя Ковальова:

Це український університет імені Карпенко-Карого. Саме тут готують фахівців для кіноіндустрії. Торік конкурс, наприклад, на акторський факультет був 3-4 абітурієнти на місце. В той час як в кращих московских вишах - аж 200 на місце.

В університеті Карпенко-Карого ще досі вчать того, що гроші - це не головне у творчій професії.

Майстер акторського курсу і режисер Михайло Резнікович своїм учням вже дав зрозуміти: не чекайте, що інститут вам допоможе кудись влаштуватися, це погана радянська звичка.

Михайло Резнікович, завкафедри акторського мистецтва Національного університету імені Івана .Карпенка-Карого:

- А кто в мире кому помогает, на самом деле? Каждый устраивается по степени дарования и по степени нужности.

На Заході акторів готують краще. Цим зізнанням Михайло Резнікович, напевно, шокує багатьох своїх колег. Українська театрально-кіношна освіта дещо загрузла в минулому, вважає він.

Михайло Резнікович, завкафедри акторського мистецтва Національного університету імені Івана .Карпенка-Карого:

- Мы можем сказать, что на Западе технике учат лучше. А с душой там хуже. Считается, что репутация актерской школы в Москве выше чем у нас, хотя это не всегда соответствует действительности.

Українку Ольгу Макеєву помітили саме в московському виші. А на іспитах у Карпенко Карого її двічі "валили".

Поки два роки вступала до інституту, встигла зіграти головну роль в українському кіно "Оранж лав".

Конкурс у 4 абітурієнти на місце в Києві Ольга не витримала, проте вистояла проти 200 конкурентів у Всеросійскому інституті кінематографії - ВГІКу.

Ольга Макеєва, студентка московського університету "ВГІК":

-Я на самом деле зла ни на кого не держу, не обижаюсь. Так должно было случиться. И очень рада, что так получилось. Перспектив здесь намного більше.

Зазирнувши у кілька класів ВГІКу, можна зрозуміти, що викладають тут приблизно так само як і в Києві. Ті самі дисципліни, так само педагоги пенсійного віку. Але, щоб тут навчатися, українці готові платити.

Педагог зі сценічного руху підказує нам: ось він, кращий студент третього курсу, Євген Морозов. Хлопець з України. Як іноземець, Євген заплатить за третій курс більше, ніж три тисячі доларів. Стипендію він не отримує, ще й щомісяця віддає сто доларів за гуртожиток у Москві. На перші роки навчання заробляв собі сам важкою працею.

Євген Морозов, студент московського університету "ВГІК":

- Ну вот в ресторане я работал, меня устроили по знакомству, потом работал на стройке одно время. Здесь, конечно, сложнее. Здесь еще никто ничего не сказал. Но, по крайней мере, есть шанс.

На відміну від українських, російські актори-студенти більш прагматичні, про мистецтво з великої літери від них вже не почуєш.

Євген Морозов, студент московського університету "ВГІК":

- В наше время невозможно, выпустившись, не зарабатывать ничего и думать только о творчестве. Так я даже не смогу тут снимать квартиру.

Це зараз зірка серіалу "Громови" Глафіра Тарханова може дозволити собі неквапну прогулянку парком. А поки вчилася у школі-студії МХАТ, бігала з кастигу на кастинг.

Глафіра Тарханова, акторка:

- Могу сказать, не все из моих сокурсников ходили на все пробы, на ту же самую "Бедную Настю". Казалось бы Сериал Сериалович, и кто-то говорил, мол, да ну, я не пойду, я лучше пойду погуляю. Я ходила везде. То есть я считаю, что, в общем-то, мое попадение в кино - это моя заслуга.

Отримуєш диплом московського тетрального вузу - і ти зірка. Це велика ілюзія, вважає молода артистка. У Росії зараз багато безробітних акторів із професійною освітою. Для Глафіри Тархованової ще зі студентських років роботу шукає її власний агент. Для українських акторів-студентів це недопустима розкіш.

Глафіра Тарханова, акторка:

- Агент сразу узнает, кто продюсер, что за компания снимает, насколько они платежеспособны и так далее. Бывали такие случаи, что мои агенты вставали в позу и говорили, что Глафира не выйдет на площадку такого-то числа, если деньги не будут заплачены.

Максим Запісочний - український студент, як кажуть кіношною мовою, вже "засвічений" у відомому телесеріалі.

Його впізнавали на вулиці, але агенти з пропозиціями не дзвонили. Не дзвонили, бо таких фахівців в Україні фактично немає. Не працює як єдиний механізм і сама кіноіндустрія. Тому, як не старайся, після закінчення столичного "театрального" на всіх чекає приблизно однакове постійне місце роботи.

Максим Запісочний, студент Національного університету імені Івана Карпенка-Карого:

- Диплом отметили, выпускной прошел, проснулись... И все... Куда? В театр. В актерской профессии кино - непостоянная работа.

"Забратися" з України хоч ненадовго - про це думають і молоді актори, і режисери, і сценаристи. Студент Максим Запісочний розмірковує, що добре було б прорватися зі своєю анкетою на Мосфільм.

Максим Запісочний, студент Національного університету імені Івана Карпенка-Карого:

- На студию Довженко к нам легче попасть.

В акторській базі на Мосфільмі вже є більше 22 тисяч анкет. Знімальний день "розкрученого" російського актора коштує від тисячі доларів. Ця професія в Росії стає престижною. Тепер за гроші на акторів вчать навіть в економічних вузах. Але російських кінопродюсерів зазвичай не цікавлять дипломи.

У Росії іноді знімають кіно і практично без жодного професійного актора в кадрі.

Головні актори "Найкращого фільму" колишні "КВНники", нині "зірки" "Камеді клаб." Саме їхні обличчя, а не освіта, гарантували стрічці успіх в прокаті.

Гарік Харламов, артист Comedy Clab:

- Дело в том, что я никогда не заканчивал никакую театральную школу. Я, скажем так, был в тетаральном лагере в Соединенных штатах Америки и даже играл в театре. Но я могу сказать, никакой базы актреской я не получал.

У голівудському кіно найбільші гонорари зараз отримають самі ті, хто не має акторського диплома - Бред Пітт, Джонні Деп, Джулія Робертс. Режисер Стівен Спілберг, гуру блокбастерів, і той - самоучка.

Так складається, що українським акторам, режисерам та операторам, з дипломом чи без, спочатку треба підкорити, наприклад, російське кіно, аби в Україні сказали:послухайте, а він таки молодець. Шкода, що поїхав...

Наталья Ковальова, Наталя Неділько, Віталій Коваленко, "Подробиці тижня", телеканал "Інтер"