П’ять смертей академіка Корольова [ Редагувати ]

Це була звичайна операція по видаленню поліпів, це щось на кшталт операції на апендицит.

На столі - незвичний пацієнт.

Ще незвичності до ситуації додає і те, що пацієнта оперує сам міністр охорони здоров‘я СРСР.

Зараз ніхто з досвідчених лікарів і не здогадується, що буквально через декілька хвилин вони почнуть жорстоку боротьбу за життя великого конструктора.

Все життя Корольов грав зі смертю в піжмурки, грав на пару разом з долею, яка його постійно берегла від поразки, але, на жаль, не зараз.

Для того, щоб подолати непередбачену загрозу, міністром Петровським було терміново зібрано нараду прямо в операційній.

Викликали всіх світил медицини, хто міг терміново добратися до Кремлівської лікарні.

Гречко Георгій Михайлович, льотчик-космонавт СРСР:

- Позвал даже своего соперника, а тот еще нагло пнул и так уже несчастного, у которого на руках умирал Королев. Он ему сказал, когда тот попросил о помощи, - “Я покойников не оперирую“!

Десять років ув‘язнення отримав Корольов за антирадянську діяльність. Хоча насправді побудував перший в Радянському Союзі ракетоплан.

Тисячі вчених було тоді розстріляно тільки за те, що були першими.

Ніжин. Славне місто Ніжин, славне не тільки Миколою Гоголем та ніжинськими огірками, звідси, можна сказати, бере початок і радянська космонавтика.

Хоча починалося все саме з ніжинських огірків.

Дід Сергія Корольова, Микола Якович Москаленко, вигравши в лотерею серйозну суму грошей, купив собі лавку і одружився на молодій та енергійній Марії Матвіївні Фурсі.

Бабця Сергія Корольова хоча і була набагато молодша від свого чоловіка, проте швидко прибрала все господарство до рук і заходилася вирощувати знамениті ніжинські огірочки.

Кажуть, що якби не революція, то бабця Сергія Корольова поставляла би свою продукцію і до імператорського столу, але мова не про те.

Насправді саме вона відкрила людству дорогу в космос, сама того не підозрюючи.

Свого часу Марія Матвіївна насильно видала заміж свою доньку за Павла Корольова.

Слід зауважити, що мати Сергія Корольова за дівоцтва була першою красунею в Ніжині, і за нею впадала добра, якщо не вся, частина чоловіків.

Тому для всіх була великою несподіванкою звістка, що вона виходить заміж за нікому не відомого вчителя гімназії Павла Корольова.

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- …их повенчали. Хотя бабушка была очень грустная и расстроенная. И когда она, как мраморная статуя, стояла, когда ее одевали к венцу, у нее слезы катились по щекам. Мать, наверное, своим материнским чутьем поняла, что она испортила жизнь своей любимой дочери. И она тогда ей сказала: “Знаешь что, Мария, давай я сейчас скажусь больной, и свадьбы не будет“. А бабушка сказала – “Нет, я уже дала слово, уже карета стоит у порога, и гости уже все приехали, нет, теперь уже как решили, так и будет“.

Сергій Корольов з‘явився на світ 12 січня 1907 року в сім’ї, де батьки не відчували один до одного тепла любові, принаймні мати не кохала батька, і той про це знав.

Тому те, що він потрапив в своє перше ув’язнення ще в дитинстві, було тільки наслідком відносин між батьками.

У них не спрацював принцип "стерпится - слюбится".

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- …Но и после рождения ребенка отношения между родителями не улучшились. Потому что Павел Яковлевич был, как я уже теперь знаю, очень хорошо изучив его поступки, он, конечно, был хороший и порядочный человек, но он был безумно ревнив. Вот пробегает под окном булочник, какие-то крендели там продает, бабушка высунется в окошко, а он: “Вот ты с ним заигрываешь, ты ему глазки строишь“. И начинается скандал.

Не довго побувши в Житомирі, подружжя перебирається до Києва, де батькові Сергія Корольова дали нове місце роботи в гімназії.

В Києві протиріччя між батьками ще більше загострилися, і коли матір знову забажала піти вчитися на вищі жіночі курси, то батько навіть підняв на неї руку.

Марія Миколаївна покидає Павла Яковича і на деякий час перебирається з сином в Ніжин до батьків.

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- …Павел Яковлевич примчался за сыном, но они ему сказали: “Знаешь что, мы тебе свою дочку отдали, как там у вас все получилось, не смог ее удержать, ну пеняй на себя, ребенка тебе мы не отдадим“. Но он тогда сказал, что он ребенка украдет, и поэтому Сережу маленького никуда не выпускали со двора, он был только в усадьбе. И мог смотреть на улицу только с крыши погреба, калитка была всегда на запоре, и никуда его не выпускали. Так проходило его детство, потому что боялись.

Хто міг тоді знати, що це перше своєрідне заточення маленького хлопчика буде і першою невтішною вправою на витривалість.

Після успішного закінчення Московського вищого технічного училища перед Сергієм Корольовим відкривається блискуча перспектива. Він подає великі надії стати одним з ведучих авіаконструкторів Радянського Союзу.

До речі, дипломним керівником Сергія Корольова був не хто інший, а знаменитий Туполєв, він сам помітив талант молодого заповзятого конструктора і сам взявся бути його керівником.

Їхні дороги перетнуться ще раз, коли буде стояти питання про врятування життя Корольову.

А тоді Сергій Корольов після вдалого захисту диплому несподівано робить рішучий поворот у своїй кар‘єрі - він кидає авіаконструкторство.

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- Так или иначе, но он очень заинтересовался идеями Циолковского и прочитал его книги, и решил, что нужно заниматься уже не самолетами, а только ракетами.

Слідчі Шестаков і Биков абсолютно нічого не відали в ракетах, і взагалі їм було байдуже, з кого вибивати свідчення.

На цей раз перед ними сидів якийсь конструктор.

Зараз тридцятирічний Корольов виглядав на всі шістдесят.

Комсомольці працювали на совість.

Нестерпно хотілося води.

Леонов Олексій Архипович, льотчик-космонавт СРСР:

- …Сидит, говорит, комсомолец, такая деталь маленькая - значок и подложка из пластика, что она так мне в голову бросилась?

Корольов не міг збагнути - де він допустився помилки? Адже він все робив правильно.

Тоді, в далекому 1931 році, Корольов зрозумів одну дуже важливу істину - якщо знайти правильний підхід до військових, то він зможе будувати ракети.

На всіх презентаціях він спеціально робив акцент на тому, що ракета - це в першу чергу новітня грізна зброя, і не прогадав.

Корольов знав, що розмови про мирне освоєння космосу були в той час не те що безперспективні і нікому не цікаві, вони були небезпечні - за них одним махом можна було опинитися в тюрмі.

Корольову поталанило - він переконав самого маршала Тухачевського, тодішнього наркома оборони. Це відбулося після вдалого запуску першої ракети номер 9, яка піднялася всього на 400 метрів.

Тухачевський, зрозумівши перспективність озброєння армії ракетами, віддає розпорядження про створення Ракетного інституту на базі Ленінградської газово-динамічної лабораторії, яку тоді очолював професор Клеймьонов, та Московської групи вивчення реактивного руху, яку очолював молодий Корольов.

І тут доля робить перший смертельний пірует для Корольова, хоча в подальшому це рятує йому життя.

Спрацювала звичайна людська заздрість. Просто старший за віком директор інституту не міг стерпіти, що молодший за нього заступник постійно отримує хороші результати. Цим, на думку Клеймьонова, Корольов загрожував його посаді.

Бірюков Юрій Васильович, історик космонавтики:

- …И направил в наркомат на Королева всякие письма, что Королев не соответствует должности, что он слишком молод, что он полон всяких там фантастических планов. В общем, дело кончилось тем, что наркомат тяжелой промышленности по приказу одного из заместителей, Бухарин Николай Иванович тогда был, подписал приказ о снятии, вернее даже не снятии, просто снять тогда Королева было не за что, прегрешений никаких не было, а просто для совершенствования структуры института, упразднить должность заместителя директора.

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- Но вот это обстоятельство спасло жизнь моему отцу, моей маме и мне. Потому что в ноябре 1937 года Клейменов и Лангемак были арестованы, а в январе 1938 расстреляны, а семьи их репрессированы.

До речі, Лангемак був конструктором знаменитої "Катюші".

Корольова заарештували 28 червня 1938 року. Він лежав на підлозі і не розумів - за що?

Леонов Олексій Архипович, льотчик-космонавт СРСР:

- "Ну что, воды будешь?" - Наливает стакан, а потом этим графином бьет по голове так, что он потерял сознание. Тот говорит: "Ну вот, а еще ученый, и такая выдержка силы слабая".

Це був смертельний удар, який не дав людям сьогодні ходити по поверхні Марсу.

Корольов загинув на операційному столі. Смерть наздогнала його з далекого 1938 року, ніби нагадуючи, що все в цьому світі не спроста.

Тоді, в 1938, він, здавалося, чудом врятувався від неминучої загибелі. Здається, сама доля його оберігала для виконання великої місії. Тому перша смерть Корольова захопила зненацька іншого. Замість нього розстріляли знаменитого конструктора, автора легендарної "Катюші", Георгія Лангемака.

Гречко Георгій Михайлович, льотчик-космонавт СРСР:

- Я верю в судьбу, я даже верю больше в то, что человек рождается с неким предназначением, но это не значит, что он пойдет вот так прямолинейно по ниточке и достигнет той вершины, которой суждено. Вся наша жизнь, которая состоит из определенностей, которые от тебя зависят, и случая, который от тебя не зависит. И вот в такой игре на вершину приходят только сильные и преданные своей идее, которых нельзя остановить.

Вирок: 10 років каторги на Колимі - це не ціна за врятоване життя, це термін гартування його характеру та сили волі.

Саме так і розуміли це його рідні. Вони не опустили руки, чекаючи на милість долі, вони почали діяти.

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- Значит, собрался семейный совет, который решил, что хлопотать будет Марья Николаевна, потому что матерей не трогали, а жен арестовывали, а у мамы был маленький ребенок в лице меня, мне было тогда всего три года, и поэтому ей сказали, что ей хлопотать нельзя, а будет хлопотать бабушка.

Після вироку суду Корольова переводять до перевалочної тюрми в Новочеркаську - звідси він пише дивного листа додому.

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- И в письме было написано, что он слышал о наших знаменитых летчицах, о Валентине Гризодубовой. И письмо заканчивалось словами "Передавай привет дяде Мише". Мама с бабушкой прочитали это письмо, конечно, такого мужчины с таким именем у нас не было, и они поняли, что дядя Миша - это может быть только Михаил Михайлович Громов. Что отец намекает на то, чтобы обратились за помощью к Громову и Гризодубовой, а надо сказать, что когда отца арестовали, то бабушка, собравшись духом, написала письмо Сталину.

Написав листа Сталіну і Корольов, причім не одного, і причім не тільки йому. Але великому кормчому і решта його поплічникам було не до Корольова - завершувався перший етап репресій.

Руками Єжова за грати було кинуто майже всіх відомих вчених, конструкторів, командний склад військовослужбовців.

Країну було фактично обезголовлено, бо всі, хто мав досягнення чи серйозні розробки, були кинуті за грати за доносами зависників та посередностей, які миттєво зайняли керівні посади репресованих. Не чіпали тільки героїв Радянського Союзу.

Мати Корольова кинулася безстрашно оббивати пороги різних інстанцій.

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- Ей нужно было открыть двери к председателю Верховного суда. Но как открыть эти двери, кто ее мог туда пустить – естественно, никто, и вот, получив это письмо отца, мама с бабушкой поняли, кто может помочь. Это единственные первые герои Советского Союза. Валентина Гризодубова, с которой отец в Коктебеле летал. И может, конечно, помочь Громов, потому что отец мой был знаком с ним по работе и всегда восхищался Громовым, но как к ним попасть - это был тоже большой вопрос.

Ще більше питання стояло перед Корольовим – як вирватися з лабет смертельної машини, що везла його в товарному вагоні на Колиму? Він знав - звідти живим ще ніхто не повертався.

В цей час мати всякими правдами й не правдами знайшла вихід на Громова.

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- И Громов знал, конечно, что мой отец арестован. И она сразу же спросила: "Вы можете, Вы не откажетесь помочь? Мне помощь нужна Ваша не в том, чтобы Вы хлопотали за моего сына, я сама это сделаю, а в том чтобы Вы мне открыли двери к председателю Верховного суда".

Коли вона входила до кабінету, в неї ледь не підкосилися ноги. Голова Верховного суду довго вертів прохання, потім недбало закинув, що на цьому місці сиділо багато жінок і матерів, які доказували невинність своїх рідних.

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- Бабушка сказала: "Знаете, я педагог, я учу детей, если вы считаете, что я воспитала врага народа, арестуйте и меня тоже!" Короче говоря, она, видимо, произвела на него хорошее впечатление, и кончилось тем, что она ушла окрыленная. А на ее заявлении Голиков написал: "Товаришь Ульрих, прошу проверить правильность осуждения". То есть лед тронулся, то есть ей сказали прийти через два дня за ответом, и когда она на крыльях примчалась, потому что ей показалось, что он как-то одобрительно смотрел ей вслед, когда она уходила, и она пришла к секретарю. Секретарь отдал ей записку, не записку, а открытку дал и ледяным голосом сказал – "Вам отказано". Бабушка побежала в туалет, держа в руках эту открытку, и она поняла, что ее сын погиб, и что она, мать, не спасла своего сына. И она там в туалете заперлась и рыдала. И в этот момент раздался страшный стук в дверь, какие-то женщины, люди кричали – "Откройте же, откройте, вас вызывают!" Она, ничего не понимая, открыла двери и с этой открыткой пошла к секретарю. Секретарь тогда сказал ей: "Вы знаете, вы меня извините, я вам дал не ту открытку," - там было написано не "Баланиной" (она была уже Баланиной тогда), а было написано "Балакиной", и Баланикиной было отказано а Баланиной было написано, что Королев будет вызван на пересмотр дела.

Проте Корольову було рано радуватися, його каторжна праця по видобуванню золота була на межі життя і смерті, і хто зна, чи дочекався би він живим довгожданої звістки про повернення до Москви на перегляд справи, якби не смерть Чкалова.

Тобто, вже вдруге завдяки чужій смерті йому даровано життя.

Гречко Георгій Михайлович, льотчик-космонавт СРСР:

- Понимаете, что интересно - он в ссылке остался жив только как следствие от гибели Чкалова!

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- И конечно, отец не перезимовал бы там зиму, потому что он заболел цингой, он находился в тяжелейшем состоянии, он не мог уже работать, тем более, что староста-уголовник лишал его этой пайки и заставлял ходить на самые тяжелые работы. И опять-таки его спас случай. В это время в этом лагере Мальдяк появился Усачев, который был директором московского завода, на котором был построен самолет, на котором разбился Чкалов. Естественно, директора посадили… Он был мастером спорта по боксу, очень сильный и здоровый человек, и он сразу почувствовал свою силу, и он сказал, что хочет посмотреть, что тут у них делается, и староста-уголовник повел его по этим палаткам… "А это что?" - "А это Король, из ваших, но он уже не встанет." Под грудой тряпья лежал мой отец… Он, конечно, поговорил на соответствующем языке с этим старостой, потребовал немедленно перевести моего отца в медчасть, в эту больницу, и потребовал, чтобы уголовники за счет себя сделали ему усиленное питание, и таким образом он спас моего отца…

Далі ще неймовірніше - коли нарешті на Колиму прийшов припис про перегляд справи, Корольова етапують спочатку до Магадану, потім до Москви.

По дорозі він знову ледь не загинув, причім двічі.

Коли його визначили в етап, то по дорозі не було жодної охорони - куди втікати? Всюди тундра і мороз під 50 градусів. Нарешті, пересильний табір.

Леонов Олексій Архипович, льотчик-космонавт СРСР:

- Он уже сутки не ел ничего, он возвращается по этой же дороге обратно в другой барак, на тропинке лежит булка хлеба, горячая, ближайшая пекарня за двадцать километров, откуда она горячая? Посмотрел по сторонам - снег лежит полутораметровый, все чисто, неоткуда было. Даже хлеб, когда минус 45, а хлеб 20, то он кажется горячим. Вернулся он обратно в этот барак, лег под нары, примерз. Утром спрашивает: "Ребята, кто пошутил, кто булку хлеба мне подбросил?" - "Нашли дураков, кто тебе подбросит здесь? Мы булку давно не видели, мы кусочки видели хлеба, а здесь целая булка?"

Четвертий раз його смерть поїхала з іншими в переповненому кораблі. Корольова просто не взяли на борт - не було місця.

Він, знесилений, бігав по пірсу, дивися, як останній корабель покидає гавань, і не відав, що йому знову даровано життя.

Гречко Георгій Михайлович, льотчик-космонавт СРСР:

- И опять же случай, какое было счастье, когда он шел на пароход, который шел на большую землю. Какое несчастье, до какого отчаяния можно было дойти, когда он опоздал на последний пароход, и он должен был вернуться в этот ужас каторги, а потом выяснилось, что этот пароход утонул…

Корольова повертають в Москву, але не додому, а знову в Бутирську тюрму. За цим разом, після перегляду справи, його засуджують на 8 років каторжних робіт на будівництві Печорської залізниці.

На цей раз йому навряд чи вдалося б уникнути смерті, якби знову не випадок.

Єжов трохи перегнув палицю своїми стараннями у знищенні ворогів радянського устрою, і сам став жертвою запущеної ним машини.

Берія, який заступив на його місце, поступив набагато хитріше - він всіх світочів науки не розстрілював, а зібрав у закриті тюремні конструкторські бюро, так звані шараги, і дав кожному своє завдання на розробку.

В той час сиділи майже всі відомі конструктори - Туполєв, Іллюшин, Микоян, Петляков…

Гречко Георгій Михайлович, льотчик-космонавт СРСР:

- И дальше - ведь как был освобожден Королев, это ведь тоже фантастика, и тоже никто не может такое предсказать. Потому что все началось с того, что сидевшего тоже Туполева Сталин вызвал и сказал: "Надо сделать такой же бомбардировщик, как БИ-29", летающая крепость была. И Туполев, тогда в ссылке находящийся, посмел отказать Сталину. Это было равносильно подписанию смертного приговора. Он сказал Сталину: "Нет, не могу я за это взяться". - "Как?" - "Ну очень просто, все люди, которые могли бы сделать этот самолет под моим руководством, они ж сидят". И Сталин сказал: "Напиши, кого надо освободить на эту задачу". И вот случайность то, что Королев делал диплом у Туполева, и Туполев включил его в этот список, и вот его надо было вернуть.

Корольова переводять з камери в тюремне конструкторське бюро Туполєва.

Нарешті після довгих поневірянь він зміг зустрітися з своїми рідними.

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- Мы с мамой ездили на свидание в Бутырскую тюрьму. И вот я же не знала, что отец мой арестован, мне говорили, что мой папа летчик, что у него ответственная работа, он летает, и поэтому не живет с нами. Ну и вот мы вошли с мамой, мне было пять лет, в этот маленький дворик Бутырской тюрьмы, и я так удивилась, что такой маленький дворик, а мне сказали, что папа прилетел. Мы потом поднялись в эту комнату, там стоял стол, и стояло три стула, значит, мы с мамой сели на один стул вместе, а потом открылась противоположная дверь, оттуда вышел мой отец, и вошел этот охранник, поставил песочные часы, время пошло, я увидела папу своего, я его спросила: "Как ты мог здесь сесть на своем самолете, здесь же такой маленький дворик?" Он даже не успел еще ничего ответить, как охранник сказал: "Эх, девочка, сесть-то сюда легко, вот выйти отсюда очень трудно…"

Наступила війна, шарагу Туполєва евакуюють до Омська, де вони запускають у виробництво бомбардувальник Б–2.

Бірюков Юрій Васильович, історик космонавтики:

- И что интересно, кадров все-таки было не так много в конструкторском бюро Туполева для производства этого самолета, поэтому в основном рабочие и младший инженерный персонал были вольными, а заключенные ими руководили. И вот Королеву тоже был доверен чрезвычайно важный пост начальника сборочного цеха…

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- Но дальше отец продолжал там работать, но он узнал, что в Казани находится заключенный Глушко, с которым он работал вместе в Реактивном институте, который был арестован в марте 1938 года, перед моим отцом, и что он занимается установкой реактивных двигателей на самолеты. Отец подал заявление, чтобы его перевели в Казань. Ему его товарищи говорили: "Ты это зря делаешь, вот сейчас пустят в серию наш самолет, и нас освободят," - и так и случилось - их освободили. "А ты там поедешь в Казань, и когда еще тебя освободят?" И действительно, отца моего перевели в Казань в ноябре 42 года, а освободили в июле 44.

До речі, саме в Казані під час одного з випробувальних польотів Корольов знову ледь не загинув. Він сильно обпік очі і деякий час нічого не бачив.

Корольов все життя мріяв літати, в юності, коли він учився в МВТУ, він днями і ночами просиджував у планерській секції, потім в Ракетному інтитуті.

Це була остання смертельна пригода, коли він ще був у тюрмі.

Він сидів в кабіні і контролював процес випробовувань - тоді він не вистрибнув з парашутом, а разом з пілотом залишився в кабіні. Він все доводив до кінця, навіть коли над ним нависала смертельна небезпека - чи на волі, чи в тюрмі.

Гречко Георгій Михайлович, льотчик-космонавт СРСР:

- И конечно, было бы глупо с моей стороны думать, что ссылка его закалила и сделала из него гения, тогда нужно всех людей прогонять через ссылку, чтобы ссылка делала с них гениев.

1944 рік - Корольова звільняють з тюрми, перед ним постало основне завдання - наздогнати упущене. А наздоганяти було що.

За той час, коли він сидів у тюрмі, його основний суперник - німецький ракетний конструктор Вернер фон Браун - уже бомбив своїми ракетами Фау-2 Лондон. Взагалі, якби не Гітлер, то людство навряд чи так швидко полетіло б у космос.

До ракет тоді в далекому 1934 році ще ніхто в світі серйозно не ставився. На відміну від інших, Гітлер зрозумів, що за ракетами майбутнє, і скерував основні потужності всього виробництва Німеччини в Пенемюнде, де було за короткий термін збудовано найбільший ракетний полігон в світі. Гітлер готувався до війни.

Попович Павло Романович, льотчик-космонавт СРСР:

- Ну вы знаете, что война имеет два аспекта: один отрицательный, страшный, категорический - мы против войны, и второй положительный в том, что она оказывает очень большое влияние на развитие науки и техники. Потому что человечество стремится изобрести как можно больше, лучше, чтоб тоже уничтожать другого человека, убивать. Поэтому наука и техника развиваются очень сильно. И это дало мощный толчок в развитии ракетной техники…

Війна закінчувалася, і Корольов блискуче скористався ситуацією, що склалася - він озброївся ефектним лозунгом - догнати і перегнати Німеччину в розробці грізної зброї ракет, і почав обробляти військових.

Він знав, що цей лозунг почує Сталін, і йому знову дадуть можливість будувати ракети. На цей раз він вже не повторював помилок юності.

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- Он спал через ночь, Сергей Павлович спал через ночь, ему всегда сутки были коротки, он хотел как можно больше успеть. Ни одной минуты не терять даром, экономить время…

Черток Борис Євсейович, працював разом з Корольовим:

- Он переживает, и у него сидит обида не на советскую власть и на все то, что с ним происходило, а обида, что немцы намного нас опередили, это он переживал как некое личное поражение, почему он не мог со всеми, с которыми он работал тогда в Советском Союзе, не подумал и не создал подобную технику.

Але ця образа не завадила саме Корольову, а не фон Брауну, першим запустити супутник у космос.

Відразу по закінченні війни американці скинули атомну бомбу на Хіросіму та Нагасакі.

Навколо Радянського Союзу було розміщено декілька десятків баз зі стратегічними бомбардувальниками, які в будь-який момент могли закидати атомними бомбами будь-яке місто на території Союзу.

В Пентагоні велася серйозна підготовка до нападу на СРСР.

Бірюков Юрій Васильович, історик космонавтики:

- А в Советском Союзе этот вопрос создания ракетной техники был вопросом жизни и смерти. До США достать никакие самолеты еще не могли…

Америку можна було дістати тільки ракетами.

Корольов про це знав, він розумів, що саме на це потрібно ставити основну ставку в розмові з Сталіним. І знову Корольов не прогадав як не прогадав колись з Тухачевським.

Сталін віддає розпорядження форсовано збудувати ракетний щит держави.

Корольов з завданням успішно справився, фактично врятувавши людство від третьої світової війни.

На початку п’ятдесятих років людство стояло на порозі третьої світової війни і як би Корольов не створив свою ракету, тобто доля не врятувала б його від п’яти смертей, то початок війни був би неминучим.

Для початку він побудував точну копію німецької ФАУ - 2 для того щоб військові навчилися обслуговувати старт ракети.

За точною копією під назвою Р-1, було запущено наступну Р-2

Потім знаменита Р-5 яка вже несла ядерний заряд. Рівновагу в світі було відновлено.

Фактично тоді Корольов скористався здобутками Фон Брауна тільки для того, щоб не повторювати його помилок. Він ніби перейняв у нього естафету розвитку ракетобудування. Тепер Корольов реально почав наздоганяти Фон Брауна.

Гречко Георгій Михайлович, льотчик-космонавт СРСР:
- Так что начальные условия у Королева были страшные а у Вернера фон Брауна ему давали все что ему нужно, а вот конечная первыми запустили спутник мы под руководством Королева, а Вернер Фон Браун немножко но опоздал. Но что значит немножко если начальные условия, если Королев прошел от ссылки до спутника, а он от ракеты ФАУ-2, очень даже хорошей ракеты, долго их изучали копировали. И Королев на длинной дистанции обогнал Вернера Фон Брауна который шел на короткой.

Наступив 1957 рік. Цей рік у світі було оголошено роком геодезиста. Американці, з барського плеча пообіцяли запустити перший супутник Землі при чім з приставкою "можливо".

Корольов зрозумів, що пора відкривати карти, досить ховатися за ширмою розробки військової техніки, тим паче що випробування нової ракети Р-7 обнадіювали.

Діяти потрібно було швидко не даючи можливості керівництву країни замусолити прийняття рішення в місячних ваганнях.

Перше що робить Корольов так це придумує для Хрущова новий лозунг - Радянський Союз зможе обігнати Америку в запуску першого супутника Землі. Хрущов був падкий на такі ідеї тому моментально дав згоду на запуск першого супутника.

4 жовтня 1957 року звістка про запуск першого супутника Землі з території Радянського Союзу прозвучала як грім з ясного неба.

Весь світ кинувся ловити перші позивні з космосу. Ніхто не сподівався, що саме Радянський Союз зробить першим крок у космос.

Найбільше хто остовпів від почутого, так це американці, адже в них було все - і перший розробник ракети Фон Браун, а перший супутник в космосі не їхній.

Попович Павло Романович, льотчик-космонавт СРСР:

- А еще я вам скажу такую вещь, что когда запустили первый спутник, Гагарина запустили, первые, советские. Президент США вызвал Вернера Фон Брауна почему, как же вы Вернер Фон Браун позволили русским нас обогнать. Он на него посмотрел в глаза и говорит - а у нас нет Королева! Вот ответ вам!

Можливо ці слова першого космонавта України дещо емоційні, але факт залишається фактом - першу людину в космос запустив не Фон Браун, а Корольов.

Звісно сам Бог велів нарешті дещо скинути шалений темп життя і заслужено отримати почесну Нобелівську Премію, але Хрущов думав по іншому.

Гречко Георгій Михайлович, льотчик-космонавт СРСР:

- Конечно, когда мы запустили первый спутник, и мне посчастливилось рассчитывать траекторию полета, и заправлять ракету, принимать участие в запуске первого спутника, то Нобелевский комитет сразу сказал, что эта работа заслуживает без всякой очереди Нобелевской премии. И был запрошен Советский Союз, кто автор первого спутника, например автор первого спутника в Америке это Вернер Фон Браун, а первого в мире в истории Земли, кто, кто запустил спутник? И вот дальше, как я слышал, Хрущев ответил, что стартовая площадка для запуска первого спутника это социализм, а запустил первый спутник советский народ!"

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- И все… и поэтому Нобелевская премия не была присуждена, а посмертно по завещанию Нобеля она не присуждается. А его имя было рассекречено только после его смерти, и то не на следующий день после гибели пятнадцатого а шестнадцатого…

Новий рік 1968 на стапелях стоїть новенька ракета Н-1. це принципово нова розробка в галузі ракетобудування. Цією ракетою людство долетить до Марса.

Сергій Корольов розуміє, що він знову обжене американців, він спеціально пропускає їх першими сісти на Місяць, щоб притупивши їхню увагу, першим посадити людину на Марс.

Місяць для нього був уже не цікавім, до речі туди Корольов міг долетіти на пів року раніше американців.

Леонов Олексій Архипович, льотчик-космонавт СРСР:

- Четырнадцатого января шестьдесят восьмого года звонит мне Юра – Леша умер Серегей Палыч. Мне сразу в голову не пришло – Сергей Павлович Павлов? – У нас был друг первый секретарь ЦК комсомола очень интересный человек Сергей Павлович Павлов с которым мы тоже дружили. Нет! Королев! Юра мы ж два были вчера у него! Но умер Сергей Палыч…"

Як би там не було, але все, що робиться на Землі це сценарій розписаний на небі.

Звичайно це дратує оптимістів і радує песимістів, але доля Корольова, людини яка відкрила для людства небо, яскраве тому підтвердження.

На справді в нього було набагато більше смертей І остання, здавалося б безглузда смерть наступила саме тоді коли він виконав свою місію – запустив першим людину в космос.

Це була звичайна операція по видаленню поліпів і всі до цього так і поставилися - і Корольов у якого були на наступний день заплановані чергові випробовування і лікар у якого через годину мала бути вже наступна операція.

Корольова Наталя Сергіївна, донька Сергія Корольова:

- Но дело все в том что моего отца оперировали, диагноз был поставлен не правильно – предполагалось что у него имеется полип прямой кишки и операция очень простая – через эректоскоп удаление этого полипа. Петровский, министр тогда и директор института в котором я работала он его оперировал и настолько он сам был уверен что это будет легко и просто – на операцию моего отца взяли в восемь утра а на десять была назначена следующая операция в нашем институте. И когда он попытался удалить этот полип через прямую кишку, то началось кровотечение массивнейшее остановить его он не мог. Он затопонировал кишку и надо было открывать живот потому что сосуды идут как бы из брющной полости туда. И надо было давать наркоз. Потому что это все делалось под местной анастезии. И наркоз ему дать не смогли. Три опытных анаститезиолога не смогли ввести ему в трахею интубационную трубку, потому что у него были сломаны челюсти у него не откидывалась голова назад и они никаким образом эту трубку туда ввести не могли".

Леонов Олексій Архипович, льотчик-космонавт СРСР:

- Но над ним издевались так, что… ну… потом, вот когда ему делали искусственное дыхание во время трагической операции то пытались вставить трубку искусственного дыхания но она не проходила ему трахею вскрыли у него оказывается нижняя челюсть была раздроблена невозможно было ее открыть. Вот так наши комсомольцы поработали над ним…

Бірюков Юрій Васильович, історик космонавтики:

- Потом Петровский, который не был специалистом в этой именно… проктологом, он был специалист по сердечной хирургии он тоже видно растерялся, послал за помощью, в то время ведущий самый знаменитый хирург был Вишневский, вот его где то нашли по дороге на дачу выхватили и привезли в Кремль но он посмотрел и сказал – я на трупах не оперирую…

Марс. Як близько він був тоді для нього - здається, його можна наздогнати ось тут, в коридорі, а може, він перестав бути для нього дійсністю тоді, в далекому 38-му? Хтозна?…

Він знав…