У Вінниці відкрили стадіон на честь загиблого воїна [ Редагувати ]
"Валентинове поле". У Вінниці на честь загиблого Героя його батьки побудували футбольний стадіон. Валентин Присіч на фронт пішов добровольцем. Служив бойовим медиком у складі 95-ї бригади. Його життя обірвала ворожа куля. Тепер героєві назавжди 28. Рідні сподіваються, що наступне покоління пам'ятатиме про подвиг Валентина.
Пані Світлана показує світлини сина. Завжди усміхнений та життєрадісний. Її Валентин понад усе цінував Україну, захоплювався рідною поезією.
Світлана Присіч, мати загиблого Героя:
Він читав Лесю Українку, твори Василя Стуса, Тараса Шевченка. Він всі твори знав напам'ять. Навіть коли він загинув - принесли його речі, його рюкзак. В рюкзаку ми найшли книжку Тараса Шевченка. Він, будучи на позиціях, воюючи в окопах, він читав Тараса Шевченка.
На фронт Валентин пішов добровольцем. Після вишколу отримав посаду бойового медика. Рятував побратимів на сході у складі 95-ї десантно-штурмової бригади. Загинув 17-го вересня 2022-го на Донеччині від кулі ворожого снайпера.
Світлана Присіч, мати загиблого Героя:
Після 40 днів приїхали ті побратими, з якими вони попали в засідку, то вони вже розповідали, що він дуже багато людей врятував. Дуже. Кажуть, йде мінометний обстріл, Валентин, не дивлячись, лізе, підповзає, рятує, витягує. Це був безстрашний воїн…
За державну виплату, яку одержали після загибелі сина, батьки Валентина Присіча вирішили спорудити стадіон на його честь.
Світлана Присіч, мати загиблого Героя:
Дуже хотілось, щоб залишилася пам'ять про сина. Щоб його пам'ятали. Але знаєте, що я вам хочу сказати, мій Валік живий. Він на небесах, коло Бога. Я інколи думаю, щоб і небесні хлопці тоже мали справу, як земні дітки будуть на ньому бігати, і небесні хлопці тоже могли грати у футбол.
Місце підшукали неподалік рідної оселі воїна. Батько Валентина розповідає: у їхньому районі гарного футбольного поля ніколи не було.
Роман Присіч, батько загиблого Героя:
Валік дуже любив футбол. Він був фаном Вінницької "Ниви", а коли навчався у Львові, то ще став фаном "Карпати-Львів". Він знав всіх гравців. От і виникла така ідея. Щоб подарувати стадіон дітям. Щоб вони розвивались, займались спортом, щоб не сиділи в комп'ютерах, а щоб бігали.
Роботи тривали близько року. Роман та Світлана контролювали усе самі. А нині на "Валентиновому полі", так називають стадіон, лунають захоплені дитячі голоси.
Роман Присіч, батько загиблого Героя:
Таке ми зробили штучне покриття, дітям м'якенько, класно. Вони дуже задоволені. І я вам скажу: і в нас серце тішиться.
Довкола зеленіють ялинки, є зони відпочинку із лавками. А на вході меморіальна стела пам’яті.
Тепер батьки мріють, як на цьому майданчику влаштовуватимуть футбольні чемпіонати. І, ймовірно, тут гратиме майбутня спортивна зірка.
Світлана Присіч, мати загиблого Героя:
Мені дуже приємно, і я надіюсь, що моєму сину на небі також дуже приємно. Можливо, саме з цього поля виросте ще один, а може й не один, а багато Шевченків і ще якихось з іншими прізвищами - зірок українського футболу.
Усіх, хто завітає на "Валентинове поле", рідні просять його берегти. І пам’ятати про подвиг їхнього сина, як і усіх героїв, хто віддав своє життя за рідну землю.
