На Донеччині сотня дітей в інтернаті без документів і прав [ Редагувати ]

Їхні життя і правовий статус визначила лінія фронту. Діти-сироти, яких юридично не існує, через що і шанси на всиновлення для них дорівнюють нулю. Наші кореспонденти побували в невеликому містечку Амвросіївка. Там таких неврахованих цілий інтернат.

Це Амвросіївська школа-інтернат. Тут навчаються і живуть діти-сироти. Поряд з ними - діти, яких у режимі воєнного часу, батьки не змогли забезпечити, а то й навіть прогодувати.

"Тут у нас буде борщ, вариться на обід. На кістковому бульйоні,  насичений. Ще буде картопляне пюре. Зараз картопля готується. - А до картоплі що буде? - До картоплі буде свинина тушкована. І перець болгарський".

Годують п'ять разів на день. Але не їжа тут - головна проблема.

Зараз усі ці діти – "мертві душі" - з юридичної точки зору. Ні паспортів, ні атестатів, у багатьох немає навіть свідоцтв про народження. Вони не зможуть виїхати звідси нікуди. Документи, видані на непідконтрольних територіях, тільки там і дійсні.

"Проблеми полягають у документації. Це отримання атестатів. Тому що на даний момент ми їх чекаємо, щоб вони були далі визнані на території України. Проблема виникає також у дітей 16 років. Вони зараз отримують довідки в паспортному столі", - каже директор Амвросіївської школи-інтернату Оксана Плотницька.

- Ми не встигли паспорт зробити. Бо мама захворіла і ..... тому не встигли".

Тані - сімнадцять. Її мами не стало цієї зими.

вихованка школи-інтернату Тетяна

 Казала сестрі - а вона - як я тобі зроблю паспорт. А я сама - я сама не зроблю паспорт".

Цей аркуш паперу з надрукованою на принтері фотографією - єдиний документ Тетяни.

Гені пощастило більше. Він теж сирота. Але в нього є паспорт. Цього року хлопець збирається вступити до одного з місцевих ВУЗів. З його атестатом - це єдиний варіант.

"У Костянтинівці бабуся є, і в Артемівську сестра. Зв'язок підтримую. Як закінчу навчання в Донецьку,  буду думати далі. - Як ти підтримуєш зв'язок? - По телефону і Вконтакті з сестрою. - Вони не виявляли бажання тебе провідати? - Виявили, але не виходить", - розповідає вихованець школи-інтернату Геннадій.

Усиновити або вдочерити цих дітей теж неможливо. Де-юре їх не існує.

А де-факто - всі 100 "мертвих душ" амвросіївского інтернату мріють про сім'ю. І, звісно, про мир. У свої 7-8 років вони вже знають, що таке ховатися в підвалі в той час, коли поруч розриваються снаряди.