У Києві започаткували урок патріотичного виховання [ Редагувати ]

Сьогодні минає тридцять років з дня смерті українського поета і патріота Василя Стуса. В столичній школі, названій його ім’ям, започатковують новий предмет - урок патріотичного виховання. Дітей навчатимуть цінувати державу та просто бути гідними громадянами. На першому уроці побувала Ольга Сас.

Третьокласник Іван старанно розмальовує листок синім і жовтим кольорами, а потім гордо демонструє зворот. Там - побажання до України.

"Я хочу, щоб Україна стала такою ж сильною, як країни ЄС".

Хлопець вірить, якщо його держава буде сильною, він нарешті зможе повернутися додому - до українського Донецька. У Києві Іван уже рік, місто обожнює. Але на малій Батьківщині залишилися друзі і шестирічний двоюрідний брат.

"Ми спочатку поїхали відпочивати на Бердянськ та потім ми вирішили, що треба вже їхати далі, бо в Донецьку скоро вже не залишиться нічого. В мене братик є, який у Костянтинівці - це Донецька область, то у Донецьку, він дуже хоче, щоб я до них приїхав. Він сьогодні йде у перший клас", - розповідає учень третього класу Іван Балабанов.

А поки що Іван та його однокласники продовжують фантазувати, якою хочуть побачити Україну вже нині. Це тема першого уроку патріотичного виховання.

"Щоб всі були в мирі і тиші, щоб всі шанували нашу рідну Україну"

"Щоб усі були добрі один до одного".

"Я хочу, щоб був мир, здоров’я та рідна мова".

Такі завдання, кажуть учителі, виховуватимуть у дітей не лише патріотизм. Так їм намагаються прищепити моральні та етичні норми. А ще допомагають зрозуміти, що вони вже здатні на вчинки, в яких виявиться їхнє ставлення до Вітчизни.

"Вони хочуть, щоб наша Україна була чистою, щоб не вирубувалися дерева, щоб було свіже повітря, щоб були чисті річки. Це теж патріотизм до України. Не тільки бити себе в груди, вдягнути квіточку і сказати "Я - патріот". А ось з цього малого і починається патріотизм і любов до Батьківщини", - пояснює учитель молодших класів Спеціалізованої школи №200 імені Василя Стуса Віта Струц.

Ставити оцінки за цей предмет у школі не будуть. Та, схоже, це покоління додаткового стимулу і не потребує. Дедалі частіше діти самі просять батьків купити їм вишиванку, пов’язати синьо-жовту стрічку. А гімн співають так, що, здається, незабаром уже просто не буде людей, які не знають його слів.