Жінки об'єднуються для допомоги хворим на рак (відео) [ Редагувати ]

Життя після раку. Жінки, які побороли цю страшну хворобу, об'єднуються у спільноти, аби допомагати іншим. Окрім благодійності, дають поради та навіть опановують професію реабілітолога. А до Всесвітнього дня здоров'я діляться своїм досвідом.

Вони називають себе "феніксами" і не пропускають жодної нагоди зустрітися. Їхнє спілкування почалося в інтернеті у соцмережах, але вже незабаром вони змогли зустрітися і порадитися. Сотні учасників інтернетгруп жінки, які побороли рак. Їхня мета - допомогти іншим реабілітуватися після хвороби. Сьогодні в Україні таких мільйон, говорять організатори допомоги онкохворим.

"Люди шукають, людям це дуже потрібно, а знайти не можуть - держава ніяких таких не дає шляхів. Ніхто не розповідає, що там можна піти, припустимо, якусь психологічну допомогу отримати десь - цього немає в країні", - говорить Ніна Резниченко, модератор групи взаємодопомоги онкохворим.

Щоб викреслити діагноз зі свого життя Ользі довелося продати бізнес, а потім вона з головою поринула у допомогу іншим онкохворим. Один із нещодавніх проектів виставка фотопортретів. Майже 40 жінок зі своєю історією і діагнозом. Ольга розповідає тепер їх є кому підтримати.

"Я стала публічно використовувати будь-які абсолютно будь-які площадки для того, щоб по-перше допомогти зібрати собі гроші, тому що у мене була агресивних форма і без певного препарату, який коштує дуже дорого - я б не впоралася. В той момент я зрозуміла, що врятувати одну людину можна, але треба постаратися допомогти всім іншим", - говорить Ольга Фещенко, онкопацієнт, засновник благодійного фонду допомоги онкохворим.

Такий же шлях для себе обрала і Етері. Їй самій, її матері та молодшій доньці теж свого часу поставили діагноз "онко". Та це не завадило їй боротися. Сьогодні вона займається з онкопацієнтами скандинавською ходою.

"Я ось відразу вам скажу в 60 років я вступила до університету і зараз вчуся, здобуваю другу вищу за спеціальністю "фізична реабілітація". Тобто, мені дуже хотілося зрозуміти, як влаштована людина, щоб з допомогою ось дійсно фізичних вправ принести йому користь", - говорить Етері Жданова інструктор зі скандинавської ходьби, співзасновник центру допомоги.

Ці жінки не прагнуть визнання. На запитання - навіщо їм усе це - відповідають.

"Все це ми робимо для того, щоб люди, які здорові, які навколо нас, щоб вони просто перестали боятися діагнозу".