Забуте ремесло: як збирають дикий мед на Поліссі [ Редагувати ]

Забуте ремесло на Поліссі. На Житомирщині жителі кількох маленьких сіл бортникують - збирають дикий мед. Чому ремесло процвітає саме в цьому регіоні та чим відрізняється такий мед від звичайного - Анастасія Старовойт розкаже.

Вважалося, що бортники припинили свою діяльність на території України ще за часів кріпацтва, але на Житомирщині ще лишилися ті, хто з таких от бортей добуває мед.

Сергій - бортник у четвертому поколінні. Його прадід, дід і батько присвятили цьому ремеслу все життя. І хоч сам хлопець займається бортництвом лиш кілька років - змалку знає всі тонкощі справи.

"Це з весни, коли вулика самого ставлять. Це - багно, його кладуть для приваблення бджіл", - ділиться секретами Сергій Гриб, бортник.

Як і його предки, хлопець сам майструє борті. Деяким, що належать його родині - понад 100 років.

"Раніше борті наші діди затягували дуже високо. Якщо там були навіть медвежі, чи що - щоб не могли долізти до вулика. Ну і від людей. Як говориться: чим подалі вулик - тим надійніше було, не кожен може полізти і забрати цей мед", - розповідає Сергій Гриб, бортник.

У сезон з однієї борті можна зібрати 10, 15, а то й 20 літрів меду. І попит на нього значно більший, ніж на рамковий зі звичайних вуликів.

"Цей мед є абсолютно екологічно чистим і абсолютно без ніяких домішок. Приїжджають всі: іноземці, з міста дуже багато приїжджають і дуже великий попит, навіть не дивлячись, що висока ціна. Як за літр 200-250 гривень - це вважається, що дорого", - говорить Сергій Гриб, бортник.

Саме в регіоні Поліського заповідника бортництво збереглося в первинному вигляді - кажуть місцеві. Хоч і не заперечують - в інших країнах це ремесло теж поширене.

"Це можна казати спільно українське і білоруське надбання, але на білоруському боці все-таки бортництво поширено у меншому об'ємі, чим у нас. Ще є бортництво в Башкирії, в Росії, але там був у них період, коли вони перейшли виключно на утримання бджіл у рамкових вуликах", - розповідає Сергій Жила, директор Поліського природного заповідника.

Від торішнього збору нічого не лишилося. Тож бортники чекають осені, аби відкрити лісові вулики, заповнені свіжими сотами меду.