"Дети умирают на руках": почему Минздрав игнорирует лечение тяжелобольных украинцев [ Редагувати ]

Еще одно затягивание, которое уже называют преступным... Почти месяц возле Минздрава протестуют родственники тяжелобольных украинцев, которые нуждаются в срочном лечении за границей.

К сожалению, в Украине этих людей спасти не могут. Но и к иностранным врачам тоже просто так не попадёшь - нужны финансирование и решения от министерства. А решений этих - нет. Как нет и внятного объяснения причин бездействия - чиновники убегают или прячутся от протестующих.

Кому срочно нужна помощь? И что будет, если чиновники от здравоохранения и дальше будут"морозиться"? Знает Игорь Левенок.

Это Ярослава Селивончик - ей шестнадцать. В комнате девушки много фотографий. С друзьями, одноклассниками, учителями. Похвальные грамоты. Ярослава увлекалась гимнастикой. О таких часто говорят - спортсменка, активистка, отличница.

Сейчас ей с трудом удается подобрать слова. Наворачиваются слезы. Это все осталось в прошлой жизни. А нынешняя здесь, в четырех стенах, с невыносимой болью.

"Я завжди відчуваю цей біль менше більше, але все-рівно стегно болить і зараз таз, там де знайшли це вогнище це пекельний біль. Це наша історія хвороби за чотири роки це стільки в нас виписок. Всі хто бачив всі жахаються", - говорит Ярослава Селивончик, больная.

У Ярославы два очага заболевания. Подозревают онкологию. На снимках видны опухоли в костях таза и челюсти. В столичных клиниках девушке сделали уже четыре операции. Как говорят врачи в тазу образование удалили. Но боль не ушла, а стала еще сильнее!

"Це пухлина яку не можна дістати в нас і зробити аналізи, бо дуже важко доступне місце це глибоко в тазу".

"Всі, які можливо, лікарі мене дивилися і вони нічого не можуть сказати точно що зі мною", - говорит Ярослава Селивончик, нуждающаяся в лечении за границей.

В итоге диагностика и лечение возможны только за границей. Принять Ярославу готова клиника в Швейцарии. Цена вопроса - сто двадцать тысяч швейцарских франков.

"Це десь буде сто п'ять тисяч євро - це без перебування плюс ще перебування в клініці, вони окремо мають виставити".

Обезболивающие и антидепрессанты. Они хоть как-то притупляют физическую и душевную боль. И девушка даже находит силы, чтобы учиться дома. Мечтает стать переводчицей.

А в это время возле Минздрава находятся родственники тяжело больных пациентов. Им всем нужны операции, которых в Украине не делают. Только за границей и за огромные деньги. По закону такое лечение должно оплачивать государство. Сейчас в очереди - девяносто один пациент. На всех нужно около трехсот миллионов гривен. Но выделять деньги чиновники не спешат.

"Це можно вирішити за добу, якби була політична воля і бажання чиновників виконати цю программу дуже багато грошей є які не використані, вже майже кінець року, а гроші не використані і їх можна зокрема направити на іншу програму зокрема на програму лікування за кордоном і врятувати цих людей", - говорит Юрий Андреев председатель ОО "Национальное движение "За трансплантацию".

"Ну, це зараз похолодало. Да, в нас появився надувний матрас, а так ось на цих матрасиках, ось на таких бачите".

Это Анатолий Власюк - отец Оксаны Гергало. У девушки острый лейкоз. Необходима срочная пересадка костного мозга. Это сто пятнадцать тысяч долларов. Девушку готовы принять в Беларуси, но украинский Минздрав медлит. Папа Оксаны человек и сам нездоровый - живет в палатке уже двадцать пятые сутки.

"Вчора стало погано і я не міг підняться, дощ, сирость і воно мене скрутило", - говорить Анатолий Власюк, отец нуждающейся в лечении.

В кабинеты министерства родственников пациентов не пускают. Когда будут обещанные деньги на лечение - тоже не говорят. Руководство Минздрава палаточных жильцов старается не замечать.

"Невже ніхто не виніс навіть бутерброда? - Ні, оце єдине що ми у солдатіков просимо кіпятку да вони нам запарюють".

Правда, один раз Анатолию все-таки удалось поговорить с исполняющей обязанности министра здравоохранения Ульяной Супрун.

"Ми просимо просто поспілкуватися з цими людьми батько важкохворої дівчини Гергало Оксани, невже так важко вийти з людьми поговорити я вже бачила ваші написи, вибачте я з ними приватно буду спілкуватися".

"Я її попросив дайте хоч гарантійний лист. В Білорусії згодні по грантійному листу лікувати мою дитину, вона сказала, що не може дати гарантійний лист, бо не знає, чи бюджет прийме позитивне рішення чи ні, а вона хоче жити", - говорит Анатолий Власюк, отец онкобольной.

В этом году из "очереди" семь человек так и не дождались помощи от государства - Умерли. О проблеме заговорили в правительстве. Кабмин поручил Минфину и Минздраву сократить расходы по другим бюджетным статьям. И срочно найти деньги на лечение онкобольных.

"Ми вже подали листи в міністерство фінансів, але вони також не мають цих коштів ці кошти мають виділятися щодо зміни до бюджету, яка робить Верховна Рада це не те що кошти десь зявляються треба знайти з іншої програми, або з іншого якого бюджетуванння але треба їх знайти", - говорит Ульяна Супрун, и.о. министра здравоохранения Украины.

Рабочий день закончился и сотрудники Минздрава спешат по своим личным делам. Возле палаток никто не задерживается, скорее, даже наоборот. Родственники больных пациентов говорят - впервые за историю независимой Украины им вот так приходится выпрашивать деньги на лечение своих родных.

Люди, которые стоят в очереди, еще надеются, что деньги государство уже не найдет. А вот мама Ярославы Селивончик в отчаянии. Без диагноза ее дочь не может даже попасть в эту очередь. Но в Украине установить диагноз не могут.

"Замкнуте коло. Вони повинні просто прийняти рішення і зробити вийняток по нашому випадку", - говорит Татьяна Кузьменко, мать Ярославы Селивончик.

Очередной день подходит к концу. Анатолий Николаевич - в палатке ложится спать. С надеждой на спасение дочери.

"Тільки так ми можемо відстоювати життя наших дітей".

Ночь приходит и в комнату Ярославы. Это время, когда у девушки чаще всего случаются приступы боли. Измученная, она сможет заснуть только под утро.

"Дочечка все буде добре, все буде добре повір мені, ще трошки потерпи зайка".

Эту драматическую ситуацию с лечением тяжелобольных украинцев недавно - 4 сентября - пытались обсудить на заседании парламентского комитета по здравоохранению. На нем присутствовала и представительница Минздрава - замминистра Ольга Стефанишина. Впрочем, разговор тогда не получился. В минувший вторник - то есть через неделю

После заседания - Минздрав выступил с заявлением об отказе вообще посещать комитет. Мол, там не хотят слушать и оскорбляют подчиненных Ульяны Супрун. А чашу терпения министерства переполнило как раз то самое заседание. На сайте приводят даже конкретные цитаты - что именно задело чиновников больше всего.

Впрочем, если посмотреть не только на пресс-релиз от Минздрава, но и на стенограмму того заседания, то можно понять, чем было вызвано раздражение депутатов. Во-первых, представительница министерства не могла ответить на самые простые вопросы, которые касаются лечения украинцев за границей. А во-вторых - оказывается, еще три месяца назад Минздрав получил от Министерства финансов официальный ответ о том, где можно взять деньги, чтобы спасти жизни тяжелобольных. Условно говоря, перебросить с одной госпрограммы на другую.

Итак, Минздрав больше не хочет общаться с комитетом. А что об этом думают депутаты? И чем все может закончиться? Прокомментировать эту тему мы попросили Ольгу Богомолец - главу парламентского комитета по здравоохранению. Комментарий

"Є проблема. Проблема полягає в тому, що вже четвертий тиждень під стінами МОЗу знаходяться десятки людей, які живуть в наметах. Хто ці люди? Це батьки і родичі онкохворих людей, які помирають від раку крові і шукають для себе шлях вижити. Для них єдиний шлях вижити - це трансплантація кісткового мозку яку міністерство охорони здоровя не робить в Україні, а за два роки вони мали це зробити. Трансплантація кісткового мозку від неродинного донора. І інше питання - міністерство не фінансує лікування цих хворих, яких чекають в клініках Туреччини, Білорусії, яким готові врятувати життя. відповідно люди прийшли з пікетами під верховну раду, а потім на засідання комітету охорони здоровя. І під час засідання комітету в мене реально слів бракувало. Тому що коли сидить мати, в неї лиються сльози, коли дитині 6, 8, 10 років - це матері різних дітей - діти помирають у них на руках, а вони стукають ся в останню інстанцію. При цьому міністерство має на рахунку кошти, має розпорядження лист роз'яснення від Мінфіну, яким Мінфін каже - у вас є 112 чи 117 мільйонів які ви не використали, будь ласка перерозподіліть ці кошти всередині міністерства. Друге - мають в цьому році провести першу трансплантацію від неродинного донора - тут в Україні. Для цього мають дати дозвіл і розробити порядок просто перевезення донорських клітин через кордон в Україну і оплату, як це держава має здійснити. Це не потребує ніяких змін до законодавства. Всі закони є, вони працюють, тільки потрібно їх виконати. І для цього сидять чиновники в міністерствах, для того, щоб працювати№, - говорить Ольга Богомолец, народный депутат, глава комитета ВР по здравоохранению.