Тренд чи екстрим: чому велолюбителі ризикують життям в Україні? [ Редагувати ]

Це дешево, шкидко, та ще й екологічно. Європейці масово крутять педалі. Мода на велосипеди - там тримається вже багато років. Для європейських містечок з вузенькими вуличками і щільним дорожнім рухом двоколісний транспорт дуже зручний.

Там навіть урядові програми розробляють, аби ровери - витіснили з доріг атомобілі. Натомість в Україні про велосипеди згадують хіба для політичного піару.

Беззаперечні хазяї на дорогах машини. А їзда на велосипеді часто смертельний атракціон. Про велотренд у Європі і велоекстрим в Україні - Феруза Бегматова та Олена Абрамович.

І старі, і малі - вони як один крутять педалі. І швидко, і зручно, ще й екологічно. У Європі велосипеди в незмінному тренді. Але що для європейця добре, для українця екстрим!

У нас одвічна війна за місце на дорозі.

"Люди, які користуються велосипедами є, немає велоінфраструктури", - говорить Марина Блудша, медіакоординатор Асоціації велосипедистів Києва.

Веломаршрутів в Україні немає. На багатомільйонну столицю аж один.

"Зараз ж один веломаршрут на 10 районів", - говорить Марина Блудша, медіакоординатор Асоціації велосипедистів Києва.

За відсутності спеціальної смуги велосипедисти мають право їздити у крайній правій.

Але зазвичай ця смуга заставлена припаркованими авто. Тож рухатися нею просто неможливо. Єдиний вихід об'їхати правило й вирулити або на тротуар, або на середину проїжджої частини.

Подібна ситуація була й у Бельгії. Щоправда, 15 років тому.

"По-перше, ми зробили велосипедистів помітними у місті. Тобто дали їм простір. Ми дозволили їм першими рушати на зелений, намалювали всюди велодоріжки, запустили систему оренди двоколісних. Одразу з'явилося більше велосипедистів", - говорить Паскаль Смет, міністр мобільності Брюссельського столичного регіону.

До слова, оренду велосипедів у нас також запустили. Щоправда, цю ініціативу тут сприйняли з нездоровим ентузіазмом:

Станції прокату нівечили, велосипеди виривали зі стійок і просто крали.

А  в Бельгії навпаки, у війні двоколісних із чотириколісними перемагають велосипедисти! Навіть спеціальне міністерство є з питань мобільності! Тамтешні чиновники вивчають - як боротися із заторами, зменшити кількість машин і змусити людей пересісти на ровери.

 "Щойно ви адаптуєте інфраструктуру, 30-40% машин зникнуть з доріг, бо багато людей, які сидять у машинах, просто роблять це за звичкою", - говорить Паскаль Смет, міністр мобільності Брюссельського столичного регіону.

Адаптація інфрастуктури це і відповідна розмітка, і велосмуги, і пункти прокату. Словом, усе те, чого у нас, в Україні, немає. А ще популяризація двоколісних. Бельгійський міністр певний: аби прості люди пересіли на велосипед, спершу покрутити педалі мають політики.

В Україні політики зрідка показово теж всідаються на ровери. Однак на роботу на велосипеді не їздить ніхто.

В Івано-Франківську навіть день без авто ввели - п'ятницю. І мер зобов'язав усіх працівників міськради приїжджати зранку тільки верхи на велосипедах. Тож сьогодні ми вирушили перевірити, на чому прибудуть франківські чиновники. От з'являються перші. І на машині.

"Я з ранку мав дуже багато роботи. Заїзджав на теплокомуненерго, і сьогодні був на автомобілі, без велосипеда".

"А я не вхожу в мобільну групу. Коли я буду входити в неї, то я так само буду їхати на велосипеді".

Робочий день у розпалі. Але велостоянка біля Івано-Франківської міськради порожня. Жоден чиновник на велосипеді так і не приїхав.

Тож коли на чиновників і політиків сподіватися марно, маємо обходитися власними силами. Ми вирішили провести акцію, скориставшись першою порадою бельгійського міністра.

"По-перше, зробіть велосипедистів помітними у місті це те, що треба зробити. Наважтеся на рішучі кроки", - говориь Паскаль Смет, міністр мобільності Брюссельського столичного регіону.

Рішучі кроки? Розширення велоінфраструктури не в наших силах. А от зробити велосипедистів нарешті помітними ми спробуємо. Ми вирішили поводитися так само, як це зазвичай роблять найчисельніші та найбезцеремонніші учасники дорожнього руху - автомобілісти.

Залишали свій транспорт на пішохідному переході. Аварійно зупинялися просто посеред дороги. Паркувалися як заманеться. Украй нетипова поведінка для велосипедиста. Але така звична для українського автомобіліста.

І результат трагічний. За даними поліції, за останні півроку в Україні загинули понад півсотні велосипедистів, а травмовані більш як півтисячі! У разі аварій у нас здебільшого неправим вважається велосипедист, а от у Нідерландах навпаки. Голландія - це справжній велорай, який проінспектувала моя колега Олена Абрамович:

Велосипедисти завжди у пріоритеті і перед пішоходами, і перед автомобілістами. Винним у ДТП за-будь яких обставин вважається водій машини.

У голландців є такий жарт: навіть коли ти їдеш на велосипеді вночі, без увімкненого ліхтаря, дорогою з одностороннім рухом у протилежному напрямку - все одно велосипедист правий. Єдиний виняток не можна їздити п'яним.

Таке ставлення до велосипедистів в Амстердамі склалося, напевно, з тієї самої причини, що й у нас до витівок автомобілістів. Їх просто більше! Роверами тут користуються майже всі на 850 тисяч населення 800 тисяч велосипедів.

Іноді велосипеди падають у воду. І, схоже, нерідко, якщо на запитання про глибину каналу амстердамці відповідають так: "Три метри води й один метр велосипедів".

Щоб зрозуміти масштаб популярності тут двоколісних, достатньо побачити, скільки їх запарковано навколо залізничного вокзалу в Амстердамі. Комунальники маркують велосипеди, які стоять довше ніж два тижні, і забирають їх - часом до півтисячі на добу!

"Ми відвозимо їх у велосипедне депо. Це на околицях міста, туди звозять ровери з усього Амстердама. Їх тримають там 4-6 тижнів, якщо власник не з'являється, продають", - говорить Мо, працівник велопаркінгу.

Щоб забрати свій велосипед, треба заплатити штраф - 22 євро. Приблизно стільки ж коштує простий двоколісний, що вже був у використанні. Тому амстердамці міняють велики, як рукавички. У кожного їх щонайменше два.

"Взагалі у мене їх 4. Один, щоб доїхати з дому до вокзалу, ще два - з вокзалів на роботу. І один для вихідних - більш спортивний", - говорить Роберт, американець, житель Утрехта.

В Україні велокультура активно розвивається хіба в селах. Та й то не заради моди чи екоініціатив, а через бідність. Машину тут можуть дозволити собі не всі. Та й проїхати сільським бездоріжжям на двоколісному зручніше.

Місцеві бабусі активно відвойовують дорогу в автомобілістів.

Цей ровер у жінки вже кілька років. Каже: його на день народження подарували діти. А раніше, як і всі в селі, їздила ще на радянській "Україні".

"А чому ви їдете велосипедом? Чому не машиною? - Бо він мені зручний. Я собі не чекаю ні на автобус, сіла рано поїхала на роботу. Коли заладилася з роботи, сіла поїхала і всьо. - А що возите? - А во всьо", - говорить Стефа, жителька селища Рожнятів.

Тож поки українські мегаполіси для велосипедів непроїзні, європейський велотренд підтримує хіба що українське село.