Америка налякана: жителі США засуджують рішення про ліквідацію Касема Сулеймані [ Редагувати ]
Америка налякана. Дані соцопитувань, що з'явилися цього тижня, свідчать - кожен другий житель країни вважає: ліквідація іранського генерала Касема Сулеймані створює додаткові загрози для Сполучених Штатів і ця загроза значно зросла. Ще більше людей - 56% опитаних - зізналися, що не схвалюють дії, на які йде Білий дім, щоб урегулювати ситуацію.
На фоні цих настроїв кожна нова атака на іракські військові бази, кожен новий вибух - лише ще більше розігрівають пристрасті. Чого чекати далі? І хто такий Касем Сулеймані, що його смерть так розхитала і без того крихку ситуацію? Дмитро Анопченко з'ясовував це у Вашингтоні.
"Ні війні з Іраном". Конгресмени-демократи не просто намагаються відібрати у Дональда Трампа право починати воєнні дії без їхньої згоди, а ще й мітинг біля Капітолію зібрали. Борються за громадську думку, оскільки їхнього рішення, щоб зв'язати руки президенту, недостатньо. А ось на настрої виборців у рік виборів у Білому домі реагують чітко.
А соцопитування показують - жителі країни справді стривожені. В новинах щодня повідомлення про атаки на військові бази в Іраку. І з одного боку, люди бояться, що постраждають американські вояки. З іншого панікують, що атаки можуть і до них докотитися.
Те, що відбувається і справді дає привід так думати. Принаймні телевізійна картинка тривожна. На початку тижня обстріляли авіабазу Балад на північ від іракської столиці. По ній випустили сім реактивних снарядів, щонайменше чотирьох іракських військових поранено. У середу атакували іракську військову базу Ет-Таджі, де розквартировані американські солдати. Тут застосували реактивні системи залпового вогню.
Тобто все виглядає так, що за вбивство Касема Сулеймані іранці таки мстять. Причому завдають точкових ударів, які неможливо передбачити.
Чи був у Трампа вибір? І чи розумів він сам, до чого призведе наказ ліквідувати генерала Касема Сулеймані, якого в Ірані багато людей національним героєм вважають?
У кулуарах Білого дому розповідають, що президент довго вагався. План ліквідації Сулеймані Трампу ще торік улітку приніс тодішній радник із нацбезпеки, Джон Болтон - коли іранці збили американський безпілотник. Просив відповісти жорстко. Але тоді президент не наважився. Сказав, погодиться, тільки якщо буде небезпека для американських громадян. Але про "план Болтона" не забули і після його відставки. Уже держсекретар Помпео таки переконав Трампа.
Апелював при цьому до даних розвідки - мовляв, іранський генерал Сулеймані запланував вибух в одному з американських посольств.
"Ми вбили Сулеймані, терориста номер один у світі за будь-якими оцінками, поганця, що погубив безліч людей. Ми його вбили. І тепер раптом демократи намагаються його виправдати. Та це приниження для країни. Вони не мають права так робити. І політично їм це відгукнеться. Тому що ми ліквідували терориста номер один - і це ще 20 років тому варто було зробити", - говорить Дональд Трамп, президент США.
Більше того, Трамп заявляє, що вся його команда - одностайна. Мовляв, жодних суперечок щодо Сулеймані не було. Чому ж тоді наслідки такі серйозні? Чим такий важливий генерал Касем Сулеймані, що в день похорону його, якщо вірити офіційним заявам, оплакували 25 мільйонів людей у 5 найбільших містах Ірану? Чим він заслужив таке шанобливе ставлення?
Для іранців, які давно розчарувалися в своєму уряді та релігійних лідерах, генерал направду був кумиром. Ідеальна біографія: в армії ще з часів Ісламської революції. Прославився, зупинивши наркотрафік з Афганістану, працював у Лівані і був у гарних стосунках із багатьма в Москві. Про Сулеймані кажуть - саме він зупинив ІДІЛ, який піднімав голову на Близькому Сході. Генерал був таким популярним, що про нього всерйоз заговорили як про майбутнього президента Ірану.
"Сулеймани как любили, так и ненавидели. Говорили в течение последнего времени как о возможном претенденте на роль иранского президента - причем президента, понятно, фундаменталиста, поскольку он был очень жестким человеком. А ненавидели кто? Те, кто понимали, что в Иране постоянно возрастает роль Корпуса стражей исламской революции. В последнее время говорят даже, что он вообще вышел из под контроля религиозного лидера Ирана", - говорить Володимир Мєсамед, експерт з політики Ірану, професор Єрусалимського університету.
Тому й з'явилася конспірологічна версія. Мовляв, загибель Касема Сулеймані не аж так засмутила вище керівництво Ірану, як вони хочуть показати. Натякають: усе це могло бути зрежисовано. Спецслужби Ірану і США начебто могли таємно і взаємовигідно домовитися. Штати - нарешті усувають ворога та переносять фокус суспільної уваги з імпічменту; а перші особи Ірану позбуваються суперника і занадто самостійних військових із Корпусу вартових ісламської революції ставлять на місце.Ті, хто вірять у це, сумно жартують - "чому на похороні Сулеймані в тисняві загинуло близько сотні людей, а коли за нього мстилися - не загинуло жодного ворога"?
"В Ірану була реальна можливість атакувати й американські війська в регіоні, і союзників США. Це могло привести і до масованих обстрілів американських вояків, коли багато хто загинув би, і до нападів на американських громадян по всьому світу. Але закінчилося все пшиком - атакою іракської бази, про яку всі знали заздалегідь", - говорить Дов Левін, експерт із Близького Сходу.
Версії, як бачите, різні. Але це не применшує небезпеки для самої Америки. Для прихильників Трампа в глибинці це, можливо, і виглядає привабливо. Геть як у голлівудських бойовиках: ворога прибирають ракетним ударом безпілотника і світ врятовано. Але насправді політичні вбивства ніколи не вирішували жодних серйозних проблем. Навпаки, створювали нові. І навіть якщо допустити, що певні підкилимні домовленості між Штатами та Іраном були, ті, хто жадають помсти за Сулеймані, про них не знають. А тому можуть ударити у найменш очікуваний момент.
"Ірану навіть не обов'язково бути в цьому замішаним - досить лише натякнути своїм прихильникам, а це мільйони шиїтів, що теракти бажані. І тоді почнеться те що називають "терор вовків-одинаків" - одна з найбільших проблем для спецслужб. Тому що цьому майже неможливо запобігти", - говорить Узі Арад, ізраїльський експерт із протидії тероризму.
У самому ж Ірані спробують зберегти обличчя. Там хоч і роблять грізні заяви, добре розуміють, що у військовій справі не можуть змагатися ані зі Штатами, ані з Ізраїлем. Тож відкритої війни не буде - максимум війна інформаційна. Але у всій цій ситуації все-таки залишається фактор невизначеності, який може сплутати карти і в Тегерані, і у Вашингтоні.