Коронакриза залишила європейських студентів без грошей та навчання [ Редагувати ]
Допомоги, фінансової й моральної, вимагають студенти в ЄС. І виходять на протести. В умовах локдауну ті, хто розраховував на підробітки, ледь зводять кінці з кінцями і не в змозі покрити витрати на навчання. Про проблеми європейського студентства - в матеріалі Олени Абрамович.
Брюссель - площа Мучеників. Це символічне місце місцеві студенти обрали аби розповісти, в яких нестерпних умовах опинилися через коронакризу.
Я втратила свою студентську роботу, мої батьки дають мені 20 євро на тиждень - і це максимальна підйомна сума для них. В певні дні мені доводиться відмовлятися від їжі, щоб зберегти харчі для наступного тижня.
Мій батько втратив роботу через коронавірус. Наша фінансова ситуація стала дуже складною, і попри невелику стипендію, яку я отримую від навчального закладу, я не знаю, як далі фінансувати своє навчання.
Кожен по-черзі зачитував своє свідчення. Можливо, такі умови для українського студента і не звучать шокуюче, та європейці до такого не звикли.
Жан-Люка Віола, студент:
У мене вже були випадки, коли я був змушений позичати в друзів гроші на їжу. Я не можу піти нормально погуляти, я змушений постійно сидіти вдома, бо маючи два євро в кишені багато не зробиш.
Амандін Балант, студентка:
У моєї мами двоє студентів, тож це чималі витрати щомісяця. Брат вступив до хорошого університету, я була після нього - і для мене уже не вистачило фінансів на той заклад, де я хотіла вчитись.
Демонстранти підготували документ-звернення до міністерства освіти зібрали понад п'яти тисяч підписів. Основні вимоги - зробити проїзд безкоштовним, субсидіювати студентське житло і встановити ліміти на навчальні витрати.
Шемс Мабрук, очільниця студентської спілки:
Вартість вступу необхідно знизити, щоби вища освіта була доступна кожному. До того ж, ціла низка закладів бере додаткову плату за бібліотеку, копії і так далі - іноді це доходить до семисот євро і це нереально великі суми на додаток до вступної вартості.
Вартість навчання в Бельгії не така вже й велика порівняно з іншими країнами. Це кілька сотень євро на рік. Проте в умовах коронакризи навіть такі суми для молодих людей стали обтяжливими.
Ще більше обурення лунає у Франції. Там рахунки за навчання значно вищі. В особливо скрутному становищі опинились іноземні студенти. Їм і платити доводиться більше, і соціального життя - жодного через локдаун.
Шейма Ірфак, студентка з Марокко:
Я собі не так усе це уявляла. Вважала, буде студентське соціальне життя, а натомість я опинилась у цій кімнаті 20 квадратних метрів наодинці з комп'ютером, далеко від сім'ї та друзів.
Виходить з дому Шейма хіба раз на тиждень, аби взяти безкоштовний набір продуктів від благодійних організацій, бо їй, як і багатьом іншим, не вистачає коштів на повноцінне харчування. Про вечірки з одногрупниками не може бути й мови.
Шейма Ірфак, студентка з Марокко:
Цілий день сиджу перед екраном нерухомо - у нас заняття. А потім, після 6 вечора уже нікуди й не підеш, бо комендантська година. Мусимо залишатися вдома.
Через такі умови французькі студенти на демонстрації виходять не лише з проханням допомогти фінансово. А й з вимогою дозволити приходити на заняття в університет хоча б раз на тиждень.