Український відчайдух з 19 років захищає країну на фронті [ Редагувати ]
До подій на східному фронті. Там зранку збройні формування Росії поновили обстріли. Зі 120 мінометів били поблизу Водяного, а в районі Пісків вели вогонь з великокаліберних кулеметів.
Минулої доби у штабі нарахували чотири ворожі атаки. Зокрема, неподалік Причепилівки на Луганщині найманці гатили з гранатометів і стрілецької зброї. Один український солдат отримав кульове поранення. З передової - репортаж Ігоря Левенка.
Не вилазимо, тому що работають снайпера.
Пересування тільки в окопах. Шанці мають бути у людській зріст. Хлопці кажуть: ворожі стрільці нині працюють по всьому фронту. Напередодні у сусідньому підрозділі російський снайпер поранив нашого бійця. Тож, тут на “нулі” слід бути дуже вкрай обережним.
Прогрівають техніку, работають двигуни, то есть трохи вони катаються.
Це - Костянтин, зараз йому двадцять один рік. У дев'ятнадцять парубок закінчив медичний коледж і пішов служити. Попросився одразу на передову. Костя з Харкова. Коли почалася війна на Сході йому було тринадцять років. Каже, тоді, ще дитиною, зачаїв мрію - стати захисником України.
Костянтин, військовослужбовець Збройних сил України:
Все почалося з Майдану, коли багато моїх друзів і я з батьком був там. Я захищаю свою територію, територію України, де я народився, де народилися мої батьки мої дідусі, бабусі. Це українська земля.
Тож Костянтин ухвалив рішення. Тепер на фронті. Каже: мати - розплакалася, батько - зрозумів вибір сина. Втім хлопець зізнається: серед своїх однолітків таких відчайдухів було не багато. Ба навіть, зовсім мало…
Однокласників ні немає тут, хто за кордон, хто по місцю роботу знайшов, хто продовжує вчитися в університетах чи коледжах якихось.
Тепер молодий солдат передає привіт усім своїм ровесникам. Запрошує їх сюди до себе в гості.
У мене багато коментаторів, які кажуть, що в нас тут дуже легко. Хоча б раз тут би побули, то вони б зрозуміли як тут важко.
Втім хлопець не нарікає. Певен, його місце нині тут, поруч із побратимами. Каже війна пов'язала людей із різними долями. Але за спинами українських солдатів завжди буде мир.
Чесно кажучи я не шкодую, що я пішов сюди.