Залишені напризволяще: на мапі України з'явилося ще одне місто-привид [ Редагувати ]

На Кіровоградщині існує селище Липняжка - колись там був один з найбільших заводів цукроваріння, а нині населений пункт буквально перетворився на привид. У селищі зосталося з пів сотні людей, які мешкають у закинутих багатоповерхівках, без води, каналізації, газу та опалення.

10 тисяч за двокімнатну квартиру. І це - в гривнях! Чули про такі фантомні ціни на житло? А вони існують... Щоправда, у селищі-привиді Липняжці на околицях Кропивницького.

Справжня назва цього населеного пункту - селище Цукроварів.

У Цукроварах був один з найбільших цукрових заводів Радянського Союзу. Це тоді містечко побудували для його працівників. Сюди їхали фахівці з усього СРСР.

Олександр Свистун, житель селища Цукроварів:

Людей було багато, 3 тисячі було тільки дорослого населення, плюс ще діти - школа працювала в три зміни, школа на 800 учнів.

А ось так виглядає школа зараз. Останній клас тут випустили десять років тому. Місто стало схоже на Прип'ять, щойно в 90-х закрили завод.

Олександр Свистун, житель селища Цукроварів:

Приїхали люди і сказали: завод буде вирізатися. Спочатку казалось, що виріжеться непотрібне оборудованіє і на базі цього зроблять - спочатку казали переробка рапсу на біопаливо, тоді ще щось, тоді ще щось, і завалили даже стіни.

Але де-не-де тут таки живуть люди! В одному будинку по одній сім'ї.

Олександр Свистун, житель селища Цукроварів:

Я тут з 20 років, я вообще-то з села, я місцевий, а от іменно на посьолкє я прийшов з армії, тут робив і отримав квартиру і я тут живу, діти мої тут виросли.

Сюди не приходять платіжки за газ, опалення та квартплату. Бо всіх цих вигод тут просто немає. Залишилася тільки електрика.

Ті, хто не витримали життя у квартирі без благ цивілізації, перебралися у власні приватні будинки.

Іраклій Хорава, житель Липняжки:

Перебрались в приватний сектор, тому що опалення не було, води теж не було, довелося перебратися.

У це важко повірити, але такі умови не відлякують нових мешканців. Пані Ніна переселилась до Цукроварів 10 років тому.

Ніна Пользік, жителька селища Цукроварів:

Я за 5 тисяч купила тоді ще десять років тому. На голову тече, криші не роблять, каналізація в підвал - отак ми й живемо, бо нема де дітися і все. Школу закрили, роботи немає.

Наразі територія селища Цукроварів офіційно вважається територією села Липняжки. А от будинки-привиди залишаються нічийними.

Віктор Торовик, староста села Липняжка:

На балансі воно не знаходиться, тому що у 2001 році, коли його якось передавали там, не знаю як його передавали, це було до мене, - документів ніяких не було, ніхто його на баланс не міг поставить.

І місто привид схоже так і залишиться привидом безнадії. Без місця на карті та без шансу на порятунок.