Війна на Донбасі: несвяткове життя військових та цілодобові ворожі обстріли [ Редагувати ]
А от як держава захищає "своє" бачив наш воєнкор Станіслав Кухарчук. Він - ночував на передових позиціях біля окупованої Горлівки, разом із нашими бійцями. Про несвяткове фронтове життя українських захисників далі.
Район шахты шесть-семь, там у них глаза и уши... Все они там видят, за нами наблюдают.
Так минула ця ніч на передовій. Але ще надвечір, ці бійці під Горлівкою навіть не здогадувалися, що їм готує ворог. Геннадій неквапом збирається на нічне чергування - його зміна триватиме до опівночі.
Разом із черговими на позиції ідемо й ми. Бліндажі українських армійців тут майже впритул підходять до околиці окупованої Горлівки. Теплий осінній вечір поволі перетікає в ніч - під ногами чути лише шурхіт осіннього листя.
Підхожу до маскувальної сітки: місцина гарна, аби ж тільки не війна.
А війна зовсім поряд - ворог закріпився на найближчих териконах і в баштах покинутих шахт. Найближча до нас посадка - теж під контролем противника. Чути гавкіт собак, Геннадій береться за тепловізор - ворожі окопи на відстані автоматного пострілу.
У них там все помініровано - собаки гавкають, але на одному місці, значить вони прив'язані, щоб не бігали та не познімали розтяжки.
Геннадій на передовій ще з 16 року. Корінний житель Лисичанська, він на початку війни пережив три місяці окупації. І щойно з'явилася нагода піти у військо, рушив не вагаючись. Тут, на підступах до Горлівки, він боронить не тільки Україну, а й свій дім та сім'ю.
Геннадій, військовослужбовець Збройних сил України:
Я скільки прожив тут і мені ніхто не забороняв розмовляти суржиком. Як я розмовляю, як і всі тут розмовляють. А зараз хтось прийшов захищати руський мір, руськоязичних…не знаю…много вопросов, на які немає відповіді.
До опівночі ніч минає порівняно тихо. Тож Геннадій із напарником швидко передають зміну, і йдуть відпочивати, доки є можливість.
Не буянять? Ні… вас ждуть… угу… вечір добрий.
Та бійці, немов у воду дивились. Щойно помінялися чергові, як на ворожому боці - почався рух.
Діма, продивися 30 метрів від бетону - плюс.
Щоби обстріляти наші позиції, супротивник підходить через посадки на стометрову дистанцію. Але залишитися непоміченим йому не вдається.
Станіслав Кухарчук, кореспондент:
Постріл… Ну от лінія фронту, мов по команді прокинулась - стрільба то з правого, то з лівого флангу… І з кожною хвилиною вона наростає.
Стрілецький бій зав'язується і на нашій позиції. Миколі доводиться переміщатися між деревами, кулі цвьохкають над головою.
Швидка перезарядка - і знову в бій. Стрілянина триває майже годину. Українським воякам вдається придушити вогневі точки на тому боці, і ворог потроху вгамовується. Микола каже: таке тут - щоночі. Іноді супротивник нахабніє, і вдається до провокацій навіть удень.
Микола, військовослужбовець ЗСУ:
Пустили сьогодні зранку дезінформацію, що ремонт труб у них проходить - водопровід на Горлівку іде. Що там Червоний Хрест присутній, ОБСЄ. Не можна стріляти ж звичайно. Ну а обстріл пішов, відстрілялись і спокійно пішли.
Під ранок вогонь на цій ділянці взагалі стихає, а значить у бійців є трохи часу на перепочинок. Поки хлопці сплять перед своїм чергуванням, Михайло чаклує на кухні. Каже, сніданок у побратимів буде царський. До доволі непоганого армійського раціону є ще й волонтерські смаколики.
Конфети он передають, вареня, каву, чай теж нам друзі помагають. Кажуть, волонтери то ж друга армія - тож багато помагають.
Про бурхливу ніч зранку на позиції нагадують лише стріляні гільзи - на нетривалий час війна тут знову, немов завмерла. Чим закінчиться сьогоднішній день - в окопах ніхто не знає. Але оборонці точно розуміють - війна триватиме, і ворог знову стрілятиме в них.