Війна на Донбасі: ворог бив із заборонених артустановок "Нона" [ Редагувати ]

Наслідки обстрілів українських позицій на Луганщині бачив наш кореспондент Ігор Левенок. Він поспілкувався з оборонцями на передовій.

Передова на Луганщині. У такі моменти кожна мить може бути вирішальною. Армійці командують нам "в укриття". Ворожа зброя знову заторохкотіла.

Це не були міномети, але щось це було, мабуть, розривні кулі калібру чотирнадцять і п'ять…

А напередодні по цій ділянці супротивник ударив із великокаліберної артилерії.

Андрій, військовослужбовець Збройних сил України:

Наскільки я знаю там у них п'янство процвітає. Вчора в них було якесь свято, якийсь день жовтневої революції, от вони й вирішили пустити салют у наш бік… Сто двадцятий калібр…

Андрій показує вирви й хвостовики від сто двадцяти міліметрових мін. Ворог гатив із двох напрямків. Били із заборонених артустановок "Нона". Вогонь коригували з дронів. Дерева скрізь посічені осколками. Цю ділянку фронту українські солдати утримують фактично у напівоточенні.

Вот такой осколок если упадет на расстоянии пятидесяти метров, то може ще й шанси будуть. Я не знаю, на себе не испытывал, а если на расстоянии метров двадцять, то ніякий бронежилет не видержить.

Хто вчинив цей обстріл, армійці знають. Кажуть, на тому боці проти них воюють ті, хто називає себе донськими козаками.

Андрій, військовослужбовець Збройних сил України:

Ми козаки, а вони кізяки, на жаль. Як можна носити портрети Леніна і царя рядом? Вони вже там заплуталися у своєму мишлении зовсім. Вони считають, що ми тут молимося на Бандеру. Не молимося ми на Бандеру!

Армійці певні, безкарно такі обстріли для ворога не минуться. Жодної помсти - відповідь буде із холодним розрахунком.

Я считаю, що я військова людина. У мене не має бути помсти, я маю лише робити свою роботу.