Війна на Донбасі: ворог випадково підпалив власні укріплення [ Редагувати ]

Свіжі вирви, осколки та залишки від мін і снарядів - на Донбасі жодного дня тиші. Противник щосили гатить із важких калібрів. Про те, як минула доба на передовій, розкаже Ігор Левенок.

Він пробиває бліндаж і внутрі вже розривається. Це не осколочний, коли попадає на землю то одразу розривається, а це іменно фугас.

Свіжі вирви, осколки та залишки від ворожих мін і снарядів. Ось так тут виглядає перемир'я. Передова на Світлодарській дузі. З окопів та бліндажів без потреби наші солдати не виходять. Адже, тільки земля рятує від смертоносного металу. А ворог ним рясно поливає українські позиції.

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

Даємо відповідь і ми їх утихомирюємо потихеньку і з їхньої сторони обстріл припиняється на день. Тут обстріли кожен день у нас. Не було такого дня, щоб не було обстрілу.

А давати по зубах ворогу армійці вміють добре. Днями на цій ділянці наші солдати ще й відігнали супротивника з його позицій.

Плюс туда же! Приняв, плюс туда же! Уши!

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

Трохи некомфортно вони себе почувають, тому що ми вже знаємо їхні позиції, знаємо звідки вони спостерігають і ведуть вогонь. Ми до них вже пристрілялися, працюємо дуже точно і злагоджено і їм прийшлося відійти трохи подалі на метрів двісті. Тепер вони вже звідти ведуть вогонь, а звідси вже бояться.

А тут ще й іронія долі. Вороги хотіли підпалити поле димовою шашкою, аби вогонь перекинувся на українські позиції. Але сталося навпаки. Зайнялися укріплення неприятеля.

Він вилазив зі свого спостережника і підпалював "дим". Тоесть він хотів підпалити "дим" і кинути вперед до нас. Але він в нього в руках взірвався. Через те, що він підпалив цей дим, в них згорів спостережний пост і бліндажик ще. І по ходу там було БК, потому що взривалося так…

Олександрові сорок вісім. Боронить Україну на фронті сьомий рік. А до війни на Сході був підприємцем. Мав достаток.

На ринку були свої точки. І в Криму поки не віджали. З Херсона возили фурами лучок, арбузик, динька оце таке…

Утім Олександр не змирився, коли на рідну землю напав ворог. Каже бізнес зачекає, бо ж є справа важливіша за нього.

Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:

Так, не зміг повернутися я до підприємницької діяльності, все їжджу і їжджу сюди. Все думаю повернуся із перемогою. Хочу аби крайня моя ротація була усе ж із перемогою…