Рокери з Харкова відкрили кондитерську в Ужгороді [ Редагувати ]

Сцену змінив на кухню, а шкіряну куртку на фартух. І творить тепер не музику, а торти. Це про музиканта з Харківщини Юрія Капінуса. На початку повномасштабного вторгнення росії чоловік із родиною поїхав на західну Україну. І там став кондитером.

Про шлях від співака до майстра тістечок - розкаже Мар'яна Мартин.

Власний бізнес, велика сцена. Сотня кліпів, гастролі по всій Україні та Європі.

Таким було життя Юрія Капінуса - вокаліста із Харкова ще три місяці тому. 24 лютого.

Марія, дружина Юрія. Розповідає про ніч 24 лютого. І самій мало віриться, що таке могло статися. Війна у сучасному світі виявилася реальною.

Марія Капінус, переселенка з Харкова:

О п'ятій годині ранку ми прокинулися, у нас чутно було дуже, от так окна от так от вікна дрежали просто жахливо, такі низькочастотні звуки, вони дуже неприємні десь там у горлі й животі відчуваються і ти … просто жах.

Ранок 25 лютого для цієї родини, як і для багатьох в Україні - почався із пакування валіз. Взяли мінімум речей і виїхали.

Марія Капінус, переселенка із Харкова:

Ми просто закинули не знаю, мабуть, за 20 хвилин речі в машину і почали кудись їхати.

Самі не знали куди їхати... Спочатку Львів, Франківськ. Марія з донькою опинилася за кордоном. Юрій кочував Україною. Волонтерив у різних регіонах. Вдома мав бізнес з постачання продуктів у магазини. Всі товари, на складах одразу роздав людям. Згодом опинився в Ужгороді. Тут з'явилася нова ідея. Тепер в його руках не гітара, а тісто.

Юрій Капінус, кондитер:

Це буде тар, лимонний тар з розмарином і грушею, це пісочне тісто, я його нещодавно приготував і зараз зроблю декілька різних тортів.

Цей тар готує не вперше. Адже колись він вже займався кондитерством. Але з часом улюблена справа відійшла на другий план. Та війна знову все змінила.

Юрій Капінус, кондитер:

Я був кондитером у минулому житті, і в цьому житті мені теж пощастило бути кондитером. Тут опинилися ми з моїм другом і партнером, в Ужгороді. І коли все стало трошечки спокійніше в першу чергу в руках, у голові, ми подумали, що можна зробити та вирішили, що будемо робити цю справу.

Винайняв приміщення. З допомогою друзів доставив печі в Ужгород. Все облаштував. Та взявся до роботи. Вже місяць пече тістечка. Повернулася і Марія з донькою. Завдання дружини - маркетинг.

Це в нас банановий медовий, класичний медовий, фісташка, шоколадний безглютеновий торт.

Кондитерська набула популярності. Люди почали приходити сюди, як то кажуть на запах. Є вже і постійні клієнти.

Привіт, що в вас є сьогодні перекусити? - Ну, є твій улюблений шоколадний - О, оце мій, це самий кращий. - Може весь торт забереш? - Весь нє. Но кусочок заберу.

Нині свої тістечка постачають у понад 10 кав'ярень Ужгорода. Довелося наймати працівників. Одна з них - Оксана, теж переселенка.

Оксана, переселенка із Харкова:

Дуже все було страшно. У нас двоє дітей і ми дуже налякалися. Виїхати ми ніяк не змогли і ми лишилися там під обстрілами. Я якось так все віддала на волю Бога, і як буде так і буде, але звісно хотілося жити, щоб і діти жили. Ну, дякувати Юрові він подзвонив, сказав приїжджай до Ужгорода будемо робити велику справу і звісно, що ми переїхали.

Знайшлося завдання і для доньки Юрія. Вона - головний дегустатор татових смаколиків.

Ану спробуй. Скажи як, гарно? - Да. - Покажи клас. Крутяк?

Розпочали у кав'ярні й благодійний проєкт. Печуть безкоштовний хліб для переселенців.

Крім того - Юрій з Марією продовжують займатися музикою. Написали кілька патріотичних пісень. Вже готуються до зйомок кліпу. Але мріють про єдине.

Марія Капінус, переселенка із Харкова:

Я думаю, як у кожного українця мрія про мирне небо над головою. Я не хочу, щоб діти страждали й відчували той біль так, вибачте...

І хоч далеко від дому, від рідних, батьків, і мають купу проблем, але своїм прикладом хочуть показати, у будь-якій справі важливо не впадати у розпач. І разом йти до перемоги. Перемоги над смутком, болем та над ворогом.