Волонтери Херсонщини налагодили комунікацію з міжнародними партнерами [ Редагувати ]

Коли їхати нікуди й люди залишаються жити під обстрілами - гуманітарне питання першочергове. У прифронтовій Зеленодольській громаді залишилося близько 60 відсотків жителів і щодня тут оселяються переселенці, з окупованих територій Херсонщини. Волонтери з перших днів війни відкрили гуманітарний штаб аби допомогти місцевим із продовольством. Спершу складали пакунки з того що самі мають, сьогодні ж налагодили комунікацію із міжнародними партнерами. Через велику кількість нужденних і тієї допомоги мало. Чого бракує далі.

Пан Микола щотижня приходить до гуманітарного штабу за допомогою. Чоловік із жінкою до Зеленодольська втік з тимчасово окупованої території Херсонщини. Жили в селі Біляївка.

Микола Бондар, переселенець з с. Біляївка:

У нас в селі було маса воєнної техніки, а їх це не передать скільки. На блокпостах були ДНРівці. Коли почались обстріли, дійшло до того, що градом крили у нас на городі. І получилось, що од мене гради розривались у 8-12 метрів.

Понад 20 днів подружжя було під постійними обстрілами, чи не щодня терпіли від окупантів допити та перевірки. Вони у селі вчиняли повне беззаконня.

Микола Бондар, переселенець з с. Біляївка:

Усе вичистили. І свадьби там устаривали, дарили буряти хати. Там безчинство було.

Родині вдалося виїхати з окупованої території - тепер живуть у Зеленодольську. Чоловік та жінка пенсіонери, виплат ледь вистачає на нагальні потреби, тому, зізнається пан Микола, вимушений ходити до гуманітарного штабу за допомогою. Та таких, як цей чоловік у Зеленодольській громаді сотні. До двох тисяч переселенців під постійною опікою волонтерів. А ще за пакунками проходять і місцеві жителі.

Анастасія, волонтерка:

Приходить в день до 100 осіб точно, це і переселенці, люди з інвалідністю, також постраждалі від обстрілів. Також до нас приходять, бо ми відкрили таку категорію, також допомагаємо.

А ще збирають посилки для військових та тероборони. Спершу видавали пакунки з того що мали самі - це були не великі продуктові набори. Та вже сьогодні навіть у прифронтовій зоні налагодили співпрацю із міжнародними партнерами. Вони надсилають ось такі коробки. Ось такий набір на одну родину. Його видають один раз на два тижні.

Тут є 1,5 кілограма рису, 1,5 кілограма макаронних виробів, літр олії та пів кіла різновиди м'яса.

Щомісяця до них звертається понад 10 тисяч людей. Та навіть із допомогою українських та міжнародних партнерів закрити усі потреби людей не можуть, зізнаються волонтери.

Нікіта, волонтер:

Брак - це напевно шампуні та гелі точно. Шампуні та гелі - це дефіцит взагалі. Та порошок для прання.

Та волонтери рук не опускають. Шукають ще більше партнерів, а ще мріють, що після перемоги гуманітарний штаб перетворять у музей війни. Вже мають кілька трофеїв. Зокрема, зброя та амуніція окупантів та деяка документація, яка згодом може бути й доказовою базою злочинів російської армії на українській землі.

Так вот этот путевой лист, это настоящий документ. Он свидетельствует о том, что тут во-первых есть номер части - это боевая часть, Улан-Уде, выписан он 24.02. Тут указано, что ехал он на полигон, а оказался в селе Потемкино Херсонской области.