Ердоган наполегливо позиціонує себе як посередника для мирних перемов: чи можна довіряти Анкарі [ Редагувати ]
Однією рукою він благословляє будівництво заводу з виробництва Байрактарів в Україні, а іншу - простягає Путіну. Турецький президент Таїп Реджеп Ердоган наполегливо позиціонує себе як посередника для мирних перемов у російсько-українській війні. І, справді, за його сприяння підписано зернову угоду та розблоковано експорт збіжжя з українських портів.
Водночас деякі дії Туреччини часом складно оцінити як нейтральні чи дружні - зокрема скандальну історію з нібито провезенням російської зброї через Босфор. Тож чи можна довіряти Анкарі як політичному посереднику? Розбиралася Ольга Жидецька.
5 серпня. Російське Сочі. Володимир путін особисто зустрічає турецького колегу на Ганку. 4-годинна розмова в найближчому колі. Теми, що хвилюють увесь світ - газ, зерно, безпека.
Сьогодні знову усі очі світу спостерігають за Сочі. Люди цікавляться: що вони будуть обговорювати в Сочі, що вони зробили?
Чи йшлося на перемовах про Україну? Вочевидь - так. Хоча жодних коментарів по зустрічі не було. Ще з листопада минулого року Туреччина наполегливо позиціонує себе як миротворця і посередника в урегулюванні російсько-українських відносин. Анкара завжди підтримувала український суверенітет та цілісність. І у Києві Ердоган - шанований та бажаний гість.
Такий турецький шпагат - і нашим, і вашим - щонайменше викликає настороженість. Анкара не приєднується до санкцій проти росії, дозволяє користуватися повітряним простором і приймає туристів. До всього додаються скандали з відпущеними з-під арешту суднами з українським зерном та чутки про перевезення зброї через Босфор на транспортних кораблях.
Ігор Семиволос:
Це і викликає наше роздратування, або недовіру, або тривогу. А що ви власне хочете? А чи не збираєтеся ви використати Україну для досягнення своїх власних цілей? Скажімо домовитися з росією про Сирію, що росія закриє очі на сирію, а ви спробуєте натиснути на Україну.
З підтримки мирного процесу в російсько-українській війні Ердоган намагається отримати максимальну політичну вигоду. Успіх укладеної у Стамбулі зернової угоди вже підняв імідж президента до захмарних висот усередині країни і збільшив вагу за кордоном. Однак, пояснюють політологи, у гонитві за політичними дивідентами Анкара часом випереджає події.
Вони видають бажане за дійсне. Одразу починають розповідати, що от зараз на підставі цієї угоди ми зараз розпочнемо мирний процес. Посередник не має так робити, посередник має бути дуже обережним.
Разом з політичною Анкара шукає й економічної вигоди. Україні продає зброю та Байрактари. Компанія навіть оголосила про плани спорудити завод з виробництва безпілотників в Україні. А від росії Туреччина чекає збільшення товарообігу та запуску АЕС, яку споруджують росіяни.
АЕС "Аккую" має велике значення. Двостороння оцінка не дозволить відкласти проект, тому що важливо, щоби станцію було збудовано вчасно.
Кремль же користується цією зацікавленістю. За інформацією Вашингтон Пост, москва просить Анкару допомогти обійти світові санкції. Зокрема, відкрити рахунки державних турецьких банків у росії, і дозволити виробникам рф працювати у вільних економічних зонах Туреччини. Та чи погодиться Ердоган сам наразитися на обмеження? Ситуація в країні складна. Не в останню чергу через намагання авторитарного лідера вручну керувати економікою. Це також підштовхує турецького керманича з перевіреною століттями східною чи-то мудрістю, чи-то хитрістю, ні з ким відверто не сваритися й чекати слушної нагоди.
Це проблема для Туреччини опинитися на якомусь конкретному боці. Тому що тоді Туреччина дуже починає переживати, що тоді вона може програти. Тобто не будем загадувати наперед, як все закінчиться. Давайте кувати залізо поки гаряче. До того до всього, у нас попереду вибори, у нас тяжка економічна ситуація, у нас потерпає бізнес, турки ремствують…
Тож українцям не варто переоцінювати безкорисливість турецької дружби. А українським дипломатам політологи радять наполегливіше піднімати всі незручні питання. Та разом шукати шлях їх вирішення.