У Миколаєві з початку війни працюють веловолонтери [ Редагувати ]

Вони надягають шолом, сідають на сталевого коня і рушають на допомогу. У Миколаєві з початку війни працюють веловолонтери. Без вихідних вони розвозять гуманітарну допомогу багатодітним родинам та людям з інвалідністю, долаючи за один день близько восьмисот кілометрів. Подробиці - далі у сюжеті. 

92-річний пан Микола - ветеран Другої світової. Чоловік радіє гостям. Волонтери привезли старенькому гуманітарну допомогу. 

Микола - ветеран війни:

Ну, конечно - конечно это большая помощь. Мы сейчас тяжёлое время проживаем, понимаете сами. Большое Вам спасибо. Желаю Вам здоровья и благополучия. Всего хорошего, что Вы откликаетесь в такое время. 

Пан Микола - один із величезного переліку тих, хто потребує підтримки. Але самотужки чоловік не в змозі прийти до гуманітарного штабу. 

Ірина Трошкіна – волонтерка:

Как только начались боевые действия, у нас стал вопрос о доставке питания, людям, которые остались одни. Это инвалиды, это люди приклонного возраста, люди, которые не могут передвигаться, которые не выходят из дому. Так же большой проблемой у нас стал вопрос с топливом. То есть топлива нет, соответственно машины не могут ездить, не могут заправить, негде.

Тоді жінка вирішила звернутися до миколаївських велосипедистів.

Ірина Трошкіна - волонтер від Червоного хреста:

Мы дали клич нашим знакомым, которые ездят на велосипедах. Они согласились, тем более они уже волонтерят, помогали где, кто, как мог. И они пришли в Красный крест.

Так у місті з'явилася команда веловолонтерів . Катерина та Євген долучилися одними з перших. Подружжя радіє, що є спосіб робити добру справу і водночас - підтримувати фізичну форму. 

Євген Звягінцев – волонтер:

Мы с женой уже давно ездим. В Красном кресте помогаем людям, доставляем посылки.

Зараз у веловонтерському загоні майже 30 учасників. 

Каждый день у нас такой маршрутный лист с адресами. Там адреса, фамилии. Мы ему звоним, уточняем, готов ли он нас принять и едем по адресу – доставляем. Берем свой велосипед, приезжаем на базу. Здесь у нас коробки з харчовим раціоном. Грузим коробку на доставку, приматываем и едем по адресу.

За день може бути навіть сто таких доставок. Велоспедисти їздять за будь-якої погоди, і далі готові возити тяжкі вантажі. Бо ж розуміють - рятують тих, хто не може подбати про себе.