Ексклюзивне інтервʼю із суддею, що представляє Україну в ЄСПЛ, Миколою Гнатовським [ Редагувати ]

Війна порушує фундаментальні права людини - зокрема, на життя. Та унеможливлює забезпечення інших прав, які становлять основу європейських цінностей. 

Чи можна їх захистити, і як у цьому може допомогти Європейський суд із прав людини, ми запитали у судді, що представляє Україну в ЄСПЛ - Миколи Гнатовського. Як повномасштабне вторгнення росії в Україну та конфлікт Європи та РФ вплинули на роботу суду? Дивіться далі в інтерв'ю.

З початком війни ЄСПЛ припинив розгляд справ проти України. Чому? І чому у вересні відновив? 

Суд насправді продовжив розглядати справи щодо України. Тому що їх занадто багато, і суд не може дозволити собі припинити це робити. Але з іншого боку, що сталося, то це те, що припинилося повідомлення про розгляд цих рішень, припинилася їхня публікація. Вони почали затримуватися. З першого вересня цього року відповідна інструкція вона була модифікована. Вона дозволила модифікацію і публікацію тих рішень, які ці півроку ухвалювалися щодо Ураїни. І комунікація зі сторонами також була відновлена. Тією мірою, яою це було можливо. Ніхто не ставить нереалістичних вимог ні до уряду, ні до заявників. 

Чи багато таких справ, і які порушення закидають нашій державі?

Україна є однією з держав найбільших постачальників справ - йдеться насправді про деятки тисяч заяв. До початку збройного конфлікту з російською федерацією, тобто до 2014-го року, виокримилися дуже конкретні категорії справ. Наведу приклад - такий, скажімо, як надмірна тривалість судового розгляду в українських судах. Або такий приклад - незадовільні умови у закладах, де тримаються люди,взяті під варту - тобто у слідчих ізоляторах. Або скажімо, одна з навідоміших проблем - невиконання остаточних судових рішень, ухвалених українськими судами.

І в 2017-му році було ухвалено безпрецедетне для ЄСРЛ рішення у справі Бурмич та інші проти України, ці справи було вилучено з реєстру, іншими словами, без розгляду справ отаких про невиконання судових рішень, суд просто відправив на виконання одразу до комітету міністрів Ради Європи, оскільки немає можливості розглядати їх - там понад 12 тисяч справ було. Так що, якщо Україна зможе усунути ці системні проблеми, то звісно статистика щодо України мусить суттєво впасти. 

Крім того, із початком збройного конфлікту 2014-го є велика кількість справ, які власне з ним повʼязані. Для суду важливо насамперед розглянути найбільш принципові юридичні питання, повʼязані з війною РФ проти України, які є предметом міждержавних заяв. Тобто насамперед тих заяв, які Україна подавала проти РФ у контексті збройного конфлікту, і щодо криму, і щодо Донецької та Луганської областей.

Скільки може тривати розгляд таких справ?

Складне питання. І відповідь на нього не можна дати навіть приблизно. В історії ми бачимо, що міждержавні справи, які були вкрай-вкрай рідкісними для ЄСПЛ, розглядалися багато-багато років. Ну і ми бачимо, що справи, подані в 14-15 році, вони ще не розглянуті. Кількість міждержавних справ останніми роками надзвичайно збільшилася. 

Загалом можу підкреслити, що міжнародне судочинство, на відміну від національного, воно в силу своєї природи, воно майже неминуче більш тривале. Не зважаючи на те, що ЄСПЛ робить все для пришвидшення заяв. 

Ви казали, що багато справ є проти України. Певно, що якісь вже розглянуті. Як Україна реагує на рішення ЄСПЛ? 

Це насамперед, так би мовити, справи мирного часу. Справи, які підкреслюють наявність тих чи інших проблем у законодавстві України, у практиці її застосування. Україна у 2006-му році ухвалила закон про виконання рішень ЄСПЛ. Закон достатньо прогресивний. Питання - де держава знайде стільки коштів, для того, щоб виконувати остаточні рішення суду про ті чи інші виплати громадянам. Відповідь-то юридична може бути тільки одна - якщо є остаточне рішення суду - то,будь ласка, знайдіть і виконайте.

Юрист більше нічого порадити не може. Але держава має організуватися в такий спосіб, щоби це було фізично реально. Цими питаннями опікується спеціальний департамент, який існує не в рамках ЄСПЛ, а при політичному органі Ради Європи - комітетів міністрів - Департамент виконання рішень ЄСПЛ і він дуже тісно співпрацює з українською владою, щоби ці рішення виконувалися.

Якщо людина постраждала унаслідок порушення її прав, який алгоритм її дій? Як їй звернутися до ЄСПЛ? І чи може вона зібрати докази і скласти позов самотужки?

Насамперед необхідно вичерпати ті можливості, які існують для захисту своїх прав на національному рівні. Іншими словами - треба звернутися до українського суду, у порядку, який передбачений українським процесуальним законодавством. І спробувати там знайти правду. І лише коли національні засоби по захисту прав вичерпані, можна заернутися до ЄСПЛ. Єдине що важливо, після вичерпання національних засобів правового захисту, не пропустити строк для звернення до ЄСПЛ. На певному етапі особі для представлення її прав обовʼязково потрібен адвокат. 

Не можу не спитати про наших сусідів. Росія вийшла з Ради Європи і відповідно конвенції про права людини. І офіційно відмовилася визнавати рішення суду. Чи це вплинуло на його роботу?

Росія була державою, проти якої найбільше справ подавалося. Величезні ресурси суду були і зрештою є досі спрямовані, щоби з цими скаргами розбиратися. Ці держави, які приєдналися, не тому що їх хтось змусив, а тому що вони хочуь брати участь у цій колективній системі забезпечення прав людини і щиро співробітничають із відповідною системою і поступилися часткою свого суверенітету,щоби стати кращими. Тому якщо держава не поділяє такі цінності, то участь такої держави у конвенційній системі вона становить більшу небезпеку для авторитету цієї системи, ніж виключення держави, яка відмовляється співробітнчати, яка відмовляється поділяти ці цінності. 

Півроку з того моменту, коли таке рішення ухвалено, про виключення держави з Ради Європи, ця держава залишається стороною конвенції. Насамперед мені здається, що загальні очікування полягають у тому, що необхідно розглянути справи глобальні так би мовити, тобто справи, які виходять із міждержавних заяв, зокрема тих, які подані проти Російської федерації Ураїною, ну от у випадку Донецької та Луганської областей, подій 2014-2015-го року Україною спільно із Нідерландами. 

Про справи повʼязані з війною. Чи їх велика кількість? Які саме порушення закидають? 

Це триває справді з 2014 року, заяви дуже різноманітні. Але типово, коли йдеться про збройні конфлікти, то предметом зави є порушення права людини на життя, порушення заборони катувань та інших видів нелюдського або такого, що принижує людську гідність поводження або покарання. Але насправді багато справ, які повʼязані з правом мирно користуватися своєю власністю. Кількість таких заяв вона велика. Точної кількості я вам сказати не можу, бо вони надходять. Але у кожному разі ці справи повʼязані із міждержавними справами, які подані в більшості випадків Україною проти російської Федерації. Хоча існує одна міждержавна справа, де Російська Федерація скаржиться на Україну. 

Чому важливо, щоб Ураїна ратифікувала конвенцію про права людини і має представництво в ЄСПЛ?

Європейська Конвенція з прав людини є по суті, основою для того, що ми називаємо Європою, в її гуманістичному вимірі, в її юридичному вимірі. Ці права, які захищає європейська система, які захищає європейський суд з прав людини, є невідʼємною частиною Конституційного устрою, Конституційного порядку, який існує в нашій державі. Тому справді для України участь у Раді Європи, у Європейській Конвенції з прав людин є засадничою, це те, що визначає її ідентичність, це те, за що Україна власне бореться.